ЖИТТЯ В СЕЛІ

Related posts:

1. “Учора ще я в цьому колі жив…” Учора ще я в цьому колі жив, Я думав: що ж, міщани, ну, міщани, Із пледами, торшерами, борщами, Вареннями з […]...
2. ДВА ЖИТТЯ ВІДДАЛЕННЯ 48. Злітає листя з любови, бушує вітер по буднях. Як перейдем до себе крізь гори глухих полуднів? 49. Завішені над […]...
3. РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...
4. НА СЕЛІ Вбоге село. Похилилися хати. Злісно собака голодна гарчить, Йдуть нечупарні, смугляві дівчата, Чуть, як дитина побита кричить. Чудно стоїть одинока […]...
5. “Півонії й маки уже відцвіли…” Півонії й маки уже відцвіли, Бузок доцвітає. Весна проминула не знати й коли: Була – і немає. За вікнами море […]...
6. “Життя людського нетривкі сліди…” Життя людського нетривкі сліди. Хула і слава – речі тимчасові. Але живуть у пам’яті і слові Жертовні дні і праведні […]...
7. “Дрібніють люди в нашому селі…” Дрібніють люди в нашому селі – Кволіші в роздумах і з вигляду затерті – Померли газди, теслі, ковалі… Лишилися на […]...
8. ОДА Я мов мембрана: в шелесті, в шумах, в згучанні… Я чую, як згуки проходять крізь мене, від мене, і далі… […]...
9. “У селі одному на Поділлі…” У селі одному на Поділлі – все життя, а й досі не знайшов – дід Карпенко ходить щонеділі у степу […]...
10. “От і все. Немає у селі…” От і все. Немає у селі Більш обійстя нашого і хата Дивиться на мене віддалік Вікнами чужими… Все крислата Груша-дичка […]...
11. ХВИЛИНА День вийшов білою чайкою, Сонце впало, застрягши На шпилі базальтовім. Серце лопоче, як голуб на вітрі. Роззуєш будні, зашарієшся хусткою, […]...
12. “Я так не вмію сумувати…” Я так не вмію сумувати, Плекати біль в душі своїй, Щоб стрічним не подарувати Усмішки з-під припухлих вій. Вони живуть, […]...
13. РОЗДУМ НА ГРАБНИКУ На нас дивляться тут з фотографій померлі. Дивляться, мов запитують… А запитувати, мабуть, є що: “Чи по правді живеш? – […]...
14. “Коли ідуть дощі в моїм селі…” Коли ідуть дощі в моїм селі Ростуть тополі, і жита, і діти, Й, на хвильку одірвавшись од землі, Не знають […]...
15. “Набік життя, журбо дрібна!…” Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать […]...
16. “Ніби я пропав у цих полях…” Ніби я пропав у цих полях… Що, крім них, – вітри и небесні скали? Хто у кому? Де попропадали? Більше […]...
17. Для багатьох людей мета життя Для багатьох людей мета життя – Це iснування в трьох координатах: Одна – це грошi, друга – це ниття, А […]...
18. “Стоїть в селі Суботові…” Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром […]...
19. БАЛАДА ПРО УСМІШКУ Ваша усмішка – Ваша загадка, Олесю, Вашу лагідну усмішку – ватру вуст – Як Ви змогли пронести крізь фронти, Крізь […]...
20. ТУТ СЕЛИЩЕ БУЛО Воронки від снарядів, бомб і мін, Рови, окопи і руїни всюди, І печі обгорілі між руїн… Тут селище було! Жили […]...
21. НА СЕЛІ І Лежать покошені, порожні Поля безлюдні вдалині, – Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені. Бо думку давить і стискає […]...
22. Полотно життя Я не приємлю лестощів єлею, Дарма ти, друже, розум хвалиш мій. Живи на світі мудрістю своєю, Своїм лахміттям сам себе […]...
23. СЛІПІ БАНДУРИСТИ ідуть степами і палицею дум намацують дорогу гупають в тверду засохлу землю нашого сумління дивляться крізь ніч великими очицями бандур […]...
24. БЕЗНАЙМЕННА ТИША Пам’яті сіл, вимерлих під час голоду 1933 року 1. Г р у д н е в і с у т […]...
25. ОТАКЕ ЖИТТЯ ДІВОЧЕ! Підросла у мами доня, Гарна, жвава – хоч куди! Мати рада. – Де ти, дівко? Принеси мені води. – Тільки […]...
26. КВІТКА ЖИТТЯ З темного страху життя проростає, мов злак З грунту глухого. Тягнеться крізь непрозор’я до світла. Як вогник в долонях, тремтить, […]...
27. “Поле чорніє. Проходять хмари…” Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари.. Земле! як тепло нам із тобою! Глитає далеч. […]...
28. ДО ЖИТТЯ Прихилля серця, мови любота, – з твоєї ласки шовк – ніжніше дихать, я маю все, і навіть гіркота, щоб смак […]...
29. “…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...
30. ЖИТТЯ ПО ГРЕЦЬКИ БІОС Овес, метелики і присяги коханців. Весна закрутить хмільно веретена травня. Лисиці, куни і дівчата вранці виходять мити очі в буйнолозих […]...
31. І люди і очі і води і зорі і там і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
32. “і люди і очі і води і зорі і там…” і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
33. “Не маєш права, рабе, на життя…” Не маєш права, рабе, на життя! – Безбатченку, запроданцю, сексоте… Тебе лякає синьо-жовтий стяг, Свята, в ім’я відродження робота. Боїшся […]...
34. КОЛОВИР ЖИТТЯ За тим селом, де я родивсь, на самому краєчку поля з часів прадавніх три тополі живою долею зійшлись. Щоліта крізь […]...
35. ЗРУБ ЖИТТЯ “Ще не пройшли безжальні коси По ранніх травах, по мені”. Галина Турелик Ще не пройшли безжальні коси Лугами доленьки моєї, […]...
36. Двері двері зачиняються і відчиняються двері відчиняються і зачиняються рип-рип рип-рип то ми виходимо з хати то ми приходимо до хати […]...
37. “Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас…” Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що […]...
38. РОЗДУМ’Я Мене часто бере думка, Чи то так здається, Що, бува, заплаче радість, А лихо сміється! І як бачу сльози щастя […]...
39. “Ріка життя пливе все далі в даль…” Ріка життя пливе все далі в даль, Навпомацки прощупуючи простір, А ми ніяк не виплачемо жаль, Моя кохана, через стільки […]...
40. ЛІТО Повніє, стигне золотом земля. Стоять збіжжя, в задумі вниз повислі, і ссуть корінням з грунту соки кислі, і ждуть роси […]...