Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НА СЕЛІ

Вбоге село. Похилилися хати.
Злісно собака голодна гарчить,
Йдуть нечупарні, смугляві дівчата,
Чуть, як дитина побита кричить.

Чудно стоїть одинока тополя.
Жінка десь лається: “Клята біда!”
Парубок мовчки вертається з поля,
Хмуре обличчя, важкая хода.

Дід зустрічає голодну скотину:
Де її випасти? Паші нема!
Все ж таки хлопця хапа за чуприну:
“Пасти не вмієш! Годую дарма!”

Хлопчик понурився, видно, втомився –
Праця заїла в дитини життя…
Погляд байдужий на чімсь зупинився…
Одіж обірвана, висить шмаття.

Далі малюнки усе невеселі:
П’яний упав та й під тином лежить…
Десь колотнеча: чуть плач у оселі;
Жінка розхристана з хати біжить.

Лається, плаче, клене, нарікає:
“Господи! доки ще буду терпіть?
Господи! сили вже більше немає!..
Так коли жити, то краще не жить!”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

НА СЕЛІ - СУПРУНЕНКО ГАННА (СТЕЛЕЦЬКА ГАЛИНА)