СІЛЬСЬКА ІДИЛІЯ (Осінні роздуми літнього односельця)
Десь там прогрес, а тут старе болото,
Лишень густіше – з-під важких коліс,
І я вже вріс, мов ясен коло плоту,
В його тягучий і глевкий заміс.
Десь там прогрес – комп’ютери, ракети,
А тут корова, мішанка, буряк…
(Одним крилом аж через космос – злети,
Другого не підірвемо ніяк).
Той торф і попіл з грубок осоружний,
І хата, що нагріється смерком…
Десь там комфорт, а тут, пробачте…нужник,
Наш традиційний – за хлівом.
І цих крамничок провінційна сірість –
З полиць бездарний тхне анахронізм…
Моя дружина того не приміря,
Що з бази для жони сусід привіз…
І ми сміємось, щоб не видать сліз.
Хтось за кордон, по шмаття, рветься з шкіри,
А тут і не повабить дивом ірій,
(Так серцю пахне рідний верболіз?)
1980 р.
(3 votes, average: 3,00 out of 5)Related posts:
- РОЗДУМИ БІЛЯ ЦВИНТАРЯ Зупинився край кладовища – Ні історії, ні імен… Духу прагнеться вище, вище, І сягати глибоких давен. Але пам’ять на диво […]...
- “Цвітуть осінні тихі небеса…” Цвітуть осінні тихі небеса, Де ти стоїш блакитна, мов роса. В очах засмуток темний, мов ожина, – Моя кохана, мріялось, […]...
- “Осінні хмари, вітри осінні…” Осінні хмари, вітри осінні. Лежу край лугу на свіжім сіні І лину поглядом сумовито За сивий обрій, де зникло літо. […]...
- СІЛЬСЬКА ОСІНЬ Минуло літе золоте. Холодне небо вкрили хмари, І темно-сизі їх отари На північ вітер десь веде. В тумані сонечко зіходить, […]...
- Сільська осінь Минуло літо золоте. Холодне небо вкрили хмари, І темно-сизі їх отари На північ вітер десь веде. В тумані сонечко зіходить, […]...
- РОЗДУМИ НАД СЛОВОМ “Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божественних пісень?” Ліна Костенко Минає день, минає день… І […]...
- ІДИЛІЯ Давно було. Дітей маленьких двоє, Побравшися за руки, по квітчастих Лугах підгірських, стежкою вузькою Попорек нив, в жарку літнюю днину […]...
- ЛІТНЬОГО ВЕЧОРА НА РІЧЦІ На лозняк всівся місяць червоний, А вода в річці тепла й лінива. І скупатись йому захотілося, Щоби річка влилася у […]...
- 08. ІДИЛІЯ На побережжі ріки отара овець білосніжних, вітер торсає хмарами, білою гривою неба, поки сивої мряки туманів, мов жито, не вижне; […]...
- Верховинська ідилія Краю мій карпатський, світку мій чудесний, дай тебе любити за високі весни, коли сіють небо по землі лелеки і скликають […]...
- “Осінні пожежі: дими картоплини…” Осінні пожежі: дими картоплищ, Жарінь горобинова, спалахи кленів. Димами прогірклий до вирію клич – З неораних стерень, із плес опалевих, […]...
- СІЛЬСЬКА ПОЕМА На сірому крилі, на скіфській сірій ночі, Де все жага, і доля, і мана,- Лілова тінь весни, грози вишневі очі, […]...
- СІЛЬСЬКА РОДИНА Води наносять, нарубають дров, Запорають в хліві і на городі. Утомлені, присядуть у господі: Не вгледіли, коли і день пройшов. […]...
- Роздуми Зелені яблука нестиглі Всю ніч вітри обтрушують І почуття приносять дивні, І щохвилини думать змушують. І сумніви усе не тануть: […]...
- 06. РОЗДУМИ МАТЕРІ Зник Івась на виднокрузі. Мати дивиться у тузі На широкий шлях. Хилить голову додолу, Опускає руки кволі, Мов підбитий птах. […]...
- “Не чую зойків і відлунь зловіщих…” Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, […]...
- “Я чую у ночі осінні…” Я чую у ночі осінні, Я марю крізь синій сніг: Вростає туге коріння У землю глевку із ніг. Стають мої […]...
- Осінні думи. ЖУРАВЛІ Понад степи і поле, гори й доли, Понад діброви, зжовклим листом вкриті, Понад стернища, зимним вихром биті, З плачем сумним, […]...
- ОСІННІ РИТМИ Кожної ночі наслухуєш кроки посланців дуба на даху совісти. В напрузі рахуєш східець за східцем, очікуєш її – з пожовклим […]...
- ОСІННІ ПСИ КАРПАТ Іду – немов траву чиюсь толочу – отак мені. Не погляд і не зойк з гущавини. Та озирнутись хочу, поглянути […]...
- “Б’ють кропом у ніздрі осінні базари…” Б’ють кропом у ніздрі осінні базари, І яблука тяжко на зиму пашать. Дні мчать у непам’ять, як темні хозари, Принишклим […]...
- “Дві верби, дві журби, дві осінні задуми…” Дві верби, дві журби, дві осінні задуми, – Дві сестри, дві вдови входять в ліс, наче в думу. В лісовій […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. РОЗДУМИ ПІД ЧАС ВІДКРИТОГО ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО СУДУ В ЗАКРИТІЙ ЗОНІ НА СТАРУ ТЕМУ: ІРОД І ПІЛАТ …В зв’язку з аварією в Чорнобилі різко піднялася гіркота і розчарування наукою… Ю. Щербак, “Чорнобиль” …І раніше у багатьох виникав […]...
- “Є в мене мати, вірна є дружина…” Є в мене мати, вірна є дружина, Є рідний дім, земля і мій народ, Є хліб і сіль, і над […]...
- ПЕСНЯ О ВЕЩЕМ ОЛЕГЕ Как ныне сбирается вещий Олег Щита прибивать на ворота, Как вдруг подбегает к нему человек – И ну шепелявить чего-то. […]...
- Коректура Смерть не виправить жодного рядка в строфі адже вона не коректор і не уважна редактриса погана метафора безсмертна бездарний поет […]...
- ДІД Дружина сердиться, невістка хмуриться, Син всепрощаюче усміхається. А два онука до діда туляться І на коліна йому всідаються. Він трішки […]...
- ЛЕСИН СОНЯШНИК Коли час і віддаль чарівне Твоє світло не виносить з виру, – Соняшник виглядує мене Із балкона нашої квартири. Соняшник, […]...
- МИР Світає. Спить дружина. Спить дочка… Мені ж не спиться. У вікно прочинене дмухнув червневий чистий вітерець і ледь торкнув листок […]...
- “Ночі туманні, ночі осінні…” Пам’яті Івана Григурка Ночі туманні, ночі осінні, Місяць та степ за селом. Хто там пройшов по далекій стежині, Білим махнув […]...
- ЗОЛОТІ РУКИ Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І […]...
- “Ми вийдем жорстоке зустріти…” Ми вийдем жорстоке зустріти, Заховане в ранковій млі, І стануть не луки, не квіти – Каміння саме на землі. І […]...
- СВІТЛАНА Розгорни фату. Світлано, тінь осмути прожени. Не кажи, що безталанна жінка в образі жони. У безсонних нетрях ночі квіт надії […]...
- 7. VAE VICTIS Торкнись заліза цих старих гармат: вони й твою перерішили долю. Тут монументи слави промовляють усмішкою іронії й погорди: для переможених […]...
- “Не нам той рух, що до людей оглух…” Не нам той рух, що до людей оглух, Не нам та вольність каменюки-лежня… Живи в мені, свободи вічний дух, Живи, […]...
- “Пройшли пурпурні фінікійські дні…” Пройшли пурпурні фінікійські дні, Замкнувши цикль, і знову так потрохи Згризає час суворо-мовчазні Граніти легендарної епохи. О, неба сірість, оливо […]...
- “Дружина…” Дружина – підкорена тобою вершина. А коли на вершині… залишаєш її, як дружину, підкорити ще іншу карпатську вершину....
- ЧОГО БИК НАВИК – Годі вже байдикувати. – Каже мама до Петра. Вже сім’ю потрібно мати. Оженитися пора. А Петро примружив око. – […]...
- “І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...
- Літо меншає, і звужується коло З циклу “Нотатки фенолога” Літо меншає, і звужується коло – нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, […]...