Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДИТЯЧА ПОЕМА ПРО 1933 РІК

Скінчилася гра, і м’ячик упав,
Неначе в пісок його хто укопав!
Ми всі заніміли, бо там, на вуглі,
З’явилася жінка, чорніша землі!
Розводила руки, а ноги – колоди,
Ішла і спиралася на загороди.
– Ой, діточки, хлібця! – сказала і впала…
– Біжи, Валентино!
(Ми досить ще мали).
Побігла сестричка, прибігла сестричка,
А жінка лежить, із ніг кров та водичка…
Ми хліб, огірочки і сало поклали,
Та жінка селянська уже не приймала.
Пройшла вона довгу дорогу важку,
Осталося тільки лице на піску,
Осталось життя на піску…
Навколо весни тепленької слід,
А вона холодна, мов лід!
Розбіглися діти скоріше додому,
Про бідну селянку сказати удома.
Бабуся сказала: – Вона не воскресне,
Та буде навіки їй Царство Небесне!

1933 р., у місті Полтаві
(Авторові тоді було 12 років, відтворено з пам’яті)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ДИТЯЧА ПОЕМА ПРО 1933 РІК - ПОЛТАВА ЛЕОНІД