ДЗВІН ВЕСНИ - ПІДПАЛИЙ ВОЛОДИМИР

Упав, та так невміло, що усі
почули і від подиву уклякли
й повеселіли, що таки упав,
немов цього й чекали тільки… Дивні…

Візьми й на зло їм знову упади,
нехай радіють, як потребу мають…
І він спіткнувся знову… А луна
на дереві листочками ворушить…

ДЗВІН ВЕСНИ