“Я пішла як на дно…”

Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води.
Тихі привиди верб обмивають стежку з колін.
Захлинулась і впала, як розгойданий сполох свободи,
як з німої дзвіниці обрізаний ворогом дзвін.

Я вгрузаю в пісок. Може, десь там, в часах потомних,
Хтось, колись, пригадає і тихо мене позве.
Дивні риби, і хмари, і тіні биків бетонних –
все пливе наді мною… усе наді мною пливе…

Мені сниться мій храм. Мені сняться золочені бані.
У високому небі обгорілої віри хрести.
Мені холодно тут. Та, принаймні, – ніякої твані.
Глибина, вона що ж? – потойбічна сестра висоти.

Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар…
Так зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПІШЛА Довго будуть сумніви долати І морочить голову мені, Хоч і знаю – назавжди пішла ти, Назавжди розтала вдалині. Щастя знов […]...

МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси, Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? В таку […]...

У ЛІС ПІШЛА Я У ліс пішла я молоду вітать, Заквітчана, як дружка, в позолітку. Зламала річка льодову печать, І сонце розбудило сонну вітку. […]...

“Ой пішла я у яр за водою…” Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, […]...

ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...

МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...

ЕПІЛОГ Я, підданка своїх обов’язків, я, васал свому королю, я люблю тебе тихо, боязко, я прощально тебе люблю. Не жалкуй за […]...

“Я сам-один у камері кромішній…” Я сам-один у камері кромішній, Немов живцем похований в труні, Вже наді мною, мабуть, і вві сні Не зглянеться ні […]...

ВОЛОШКОВИЙ РУКАВ Взяла я грудку землі у жменю, Перехрестилась, пішла у світ. В мені дзвеніли пісні зелені, Горіло сонце – червоний квіт. […]...

МАТЕРІ Ти наді мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, І сповивала, і кохала, Мене малого доглядала. Малому виглядала долю […]...

“Друже мій, я зробила…” Друже мій, я зробила Велику похибку, що розповіла Вам про свій біль. Немає на світі Ворога більшого жінці, ніж чоловік. […]...

V. “Не жартуй наді мною, будь ласка…” Не жартуй наді мною, будь ласка, І, говорячи, не мовчи. Нащо правді словесна маска? Ти мовчанням мені кричи. І без […]...

РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...

“Що ти, хто ти…” Що ти, хто ти? Сеї ночі Наді мною нахилялось, Удесяте а чи всоте Тихо в душу переллялось. Не збагнути: Чи […]...

“Ромашко моя вечорова…” Ромашко моя вечорова, не хмарся, усе промине. Зажура твоя чорноброва гнітить і чарує мене. На серці і легко і важко […]...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля […]...

“Стояла я і слухала весну…” Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала […]...

“Я знемігся під небом і смирно затих…” Я знемігся під небом і смирно затих, А довкола сміялось, ревло й лопотіло. Відпочину, гадалось… На все і на всіх […]...

“Всі ми – яблуні, облиті купоросом…” Всі ми – яблуні, облиті купоросом. Всі ми здатні родити лише дрібні гіркущі яблучка. І коли наш господар чіпляє на […]...

ДО ЛИТВИ І Лину на крилах зозулі… Наді мною пташина дорога – Чумацький Шлях. Лину – душа завмирає. І піді мною дорога […]...

ЕПІЛОГ За днями дні, за роком рік мине, Настане час для підсумків і звіту. І наді мною хвилі час зімкне За […]...

“Шугали сови, пугали сичі…” Шугали сови, пугали сичі, Таємні сили шелестіли в ріці, А я поклявся перейти вночі – І з краю в край […]...

БАЛАДА ПРО СТРАЧЕНОГО Того вечора вона принесла до нас мисочку грибів. Тихо поставила на лаві. – Просив зварити вчора… Не діждав їсти… Ти […]...

“Ах не смійтеся ви наді мною…” Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з […]...

ДАЛЕКЕ ЛІТО Так пусто літо відійшло – вже й не дотягнешся рукою, бо, мов туман, тоненько скло між літом стало і між […]...

VAE VICTIS Я знемігся, згорів… Моє серце на попіл зотліло. Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга, І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде […]...

Літо меншає, і звужується коло З циклу “Нотатки фенолога” Літо меншає, і звужується коло – нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, […]...

ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ЛІТ Мені вже дев’ятнадцять літ – Квітисті на вікні узори, В снігу довкола свіжий слід Сріблястих голубів надворі. Щодня до фабрики […]...

АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК Добридень, люди! Вбитий на снігу, я спам’ятався в зоряній пустелі. І все, що має на землі вагу, осипалось, як мертві […]...

ЛЕБЕДИНИЙ ЕТЮД Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І […]...

ПІДЗЕМНА РІЧЕНЬКА Моя душа підземна річенька пливе пливе в краї незнані а світ навколо тиха ніченька дзвенять пісні десь там весняні. У […]...

ЕТЮД ЗІ СВІЧКОЮ І знов мені дорога дальня По картах випала. Іду. …Горить свіча в твоїй вітальні Одна-єдина на виду. Запахло воском від […]...

НЕБО А небо не змінилося – так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум […]...

“Яка любов мені наснилась!..” Яка любов мені наснилась! Я аж заплакав уві сні. Вона була – як вища милість, Навік дарована мені. Вона, як […]...

РОЗПУСНА ВДОВИЦЯ (Фрагмент із поеми “Мандрівки серця”) Вечір-мисливець підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. Тягнуться хмари – скривавлені крила – по травах, по обрію, по душі… Уже […]...

ГЛИБИНА І Пашіє жовте поле, мов черінь, пливе в зеніті сонце неквапливе. Ми в яр звернули, на гарячу рінь, ми сохнемо: […]...

АГАСФЕР Мов гранітна скала, скаменів в мені біль, А на віях замерзли пекучі. Йду, прискорбний, як смерть, серед сумерків піль, Серед […]...

БАЛАДА ПРО БАБУСЮ НА ЧОВНИКУ Бабуся ця книжки читає, Так їх дбайливо обгортає, До полотнянтої торбини Кладе книжчину до хлібини. Які вона в книжках шукає […]...

ІНФАНТА Різьблю свій сон… От ніби вчора ми Зійшлись,- і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Акордами […]...

“Туман, дощі, сльота осіння…” Туман, дощі, сльота осіння, Замовк в лісах останній птах. І жовте листя, і насіння Розвіяв вітер по світах. І де […]...

Related posts: