Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОЛЕЧУ Я, МАМО

Ти знову, мамо, у печалі,
хоч серце все мені прощає,
усе прощає, та болить.
Злечу зі світу за хвилину
і знову з досвітком полину,
а ти сама, сама, сама…
В селі гніздяться людські діти,
і як за них не порадіти,
а твій літає журавлем.
Його циганка зворожила,
у нього крила… Світе милий!
У нього крила журавля!
Йому землі таки замало,
воно ще змалечку літало –
таке смагляве пташеня.
Росли крилята у дитяти,
йому судилося літати,
йому судилося літати.
Ох, доле, долечко сліпа!
Якби ж то знала, ще ізмалу
була б ті крила порубала.
Ходив би нині по землі.
Бо небо… небо ненадійне,
а на землі тверде каміння.
Ой сину, горенько моє!
…Ти знову, мамо, у печалі,
болить крило моє прощально.
Прости журавлика.
Лечу!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПОЛЕЧУ Я, МАМО - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО