Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…”

Стоїть. Як віск. І скорбно плаче:
– Один між трупами піду.
Вгорі Червоний Ворон кряче
На кров. На бурю. На біду.

І як промовить тій Пустині?
Чи дзвоном арф, чи криком труб?
Із Білих Земель – в Чорні кинув
З душею чорта – Кроволюб.

З душею чорта – що він бачить!
(А дань із Білих Лілій – дай!)
Тужи на камені Жебраче,
Востаннє кров’ю заридай.

Хіба ж йому стоять на герці?
Якби й посмів – сліпа борьба!
Тумани стеле ніч на серці,
А над туманами журба.
Комусь… Далеким – скорбно плаче:
– На Білі Землі хочу знов.
Вгорі Червоний Ворон кряче.
Червоний ворон чує кров.

ОБІРВАНІ СТРУНИ, анталогія поезії полеглих, розстріляних, замучених і засланих, 1920-1945. Редактор Б. Кравців. Нью-Йорк, Наук. Т-во ім. Шевченка, 1955, с. 130.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…” - САВЧЕНКО ЯКІВ