“Зачепилася хмарина…”

Related posts:

1. ХМАРИНА В НЕБІ Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди […]...
2. “Отак, як зроду, потаємно, з тилу…” Отак, як зроду, потаємно, з тилу, усіх міщан ощирені лаї ненавидять в мені мою скажену силу, ненавиджу в слабкості свої. […]...
3. “Матусенько…” Матусенько! Матінко! Мамочко! Мамо! Он сонце зійшло, як учора, так само. Матусенько! Ненько! Ріднесенька ма! Зійшло, а тебе вже під […]...
4. МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
5. “А де ж те скіфське золото?..” А де ж те скіфське золото? В землі справдешня золота ріка розлита, чи відвезли у безвість кораблі, грузькі трієри ольвіополіта, […]...
6. ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...
7. “Я скучив по тобі, де небо молоде…” Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку […]...
8. БАЛАДА ПРО МАРУСЮ ЧУРАЙ Яре сонце в древніх небесах, Віщі птиці в місячних лісах, Білі хмари, зорі на Купала, Подивіться, що зі мною стало. […]...
9. “Іще одна сумна калина…” Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла. Дощами обрій просльозився – І […]...
10. БАБИН ЯР У Бабин яр!.. А там джерела водою крижаною б’ють, у синім небі каравели бездомних хмар пливуть і пропливають без печалі […]...
11. “Ніч то вельможна, то тривожна…” Ніч то вельможна, то тривожна, то осоружна, то острожна, то химородна, то хмільна. Невже і ця тривога ложна? Любить чи […]...
12. ПРО БІДНІСТЬ 1 Від бідних – біда також, З бідними всюди біда. Чи в бідного кров бліда, Чи під колінами дрож?.. Як […]...
13. КАДРИ З ТЕЛЕФІЛЬМУ Ввійдіть у гай, без поспіху ввійдіть, Знайдіть себе у щебеті і квіті. Тепер скажіть: ну як могли ви жить Без […]...
14. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
15. “Духовним зором обведу простори…” Духовним зором обведу простори: Коли ж прийде омріяна свобода? Чужим богам возведено собори, Чуже мавпує політична мода. Свої святині у […]...
16. ДО ОРЛА В КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ На вітрі – свист. Падіння. Лет стрімкий… Порив. Гаряча кров… Сама жорстокість. Де все те? – Хто скорив, і поборов? […]...
17. АВТОХТОНИ Нелегко зберегти солідний тон Для мене – несолідної людини: Отак почуєш слово “автохтон” – І лізь у словникові холодний. Блукаючи […]...
18. “Встав я, – ранній птах…” І Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, […]...
19. ТУМАН І тут, і там вітрила волохаті, – Суцільний дим од моря до небес, і тільки іноді прорвуться з плес далеких […]...
20. РАЙ І ПЕКЛО І рай і пекло є тут на Землі, Існують рядом з нами по-сусідстві, Заховані в уяві нашій, як в імлі, […]...
21. ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...
22. НЕСІТЬ МЕНЕ, ХВИЛІ Несіть мене, хвилі, у безвісти млаві, В якісь безконечні простори: На тихій пустелі, у морській синяві Загублю несплакане горе. Несіть […]...
23. “Подолано упертість Ізабелли…” Подолано упертість Ізабелли, Довершено змагання многих літ, І от Колумб виводить каравели Здійснити мрію і створити міф. Діб сімдесят пливуть […]...
24. ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
25. ІV. “Очі заплющу і бачу…” Очі заплющу – і бачу: Летить чорнокрилий птах, Що хоче кров гарячу Точити по степах. Уха затичу – і чую: […]...
26. “Печаль одвічна, вікова печаль…” Печаль одвічна, вікова печаль У нинішніх Марій, як і в Марій колишніх. Лягає тінь на лиця, як вуаль, На рід […]...
27. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...
28. ДРУЗЯМ Даремне ревно нищите мене. На цій Землі – усі ми діти смерті. Мене також ця чаша не мине. То не […]...
29. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
30. МІЙ ДЕНЬ – НА ВІУ ТЯТИВІ І Моя державо суверенна – Країно спогадів і снів! Горять, горять твої знамена, Пливуть до молодості днів – Туди, де […]...
31. “Промкнулося світло і впало на світле – ясне…” Промкнулося світло і впало на світле – ясне, а зверху осоння яріло зелене; зітхання злетіло, засвічене днем, немовби душа відлетіла […]...
32. “Вечірньою годиною за мрією огнистою…” Вечірньою годиною за мрією огнистою Душа моя, окрилена, здіймається, летить За білою хмаринкою, хмаринкою вовнистою, Що крилами незримими прорізує блакить. […]...
33. “І як тепер тебе забути…” І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, […]...
34. ДРУЗЯМ-РОВЕСНИКАМ Як стихла війна, молодого солдата Звільнять не спішили в запас, І подруги наші, найкращі дівчата, Ще довго чекали на нас. […]...
35. НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ, хитнусь, і йду безбач, й себе веду… Кішки втікають на розлунний дуб. Шлях креше […]...
36. “Не раз душа моя скимить…” Не раз душа моя скимить В глухі беззвіздні ночі, І сум туманний давить грудь І до землі толочить… Не сниться […]...
37. ВОЛИНЬ Від князя Мстислава і до Мстислава-онука: Волинь – моя мука, моя невситима розпука, В глибоких лісах, на полях перекраяних плугом […]...
38. “Вже тільки хліба смак…” Вже тільки хліба смак… Забутий смак вина. І вся душа тяжіє до аскези, І меду дикого з акридами – трапези […]...
39. Я ДУМАЛА – МАКИ НЕСУТЬ Я думала – маки несуть, А то сонце заходило. Падали темно-вишневі пелюстки в росу І ховались у вечорових водах. Колись […]...
40. ЛОТОФАГИ Одіссея, IХ, 82-104 З-під Трої і кривавого туману, Від чорних днів ненатлої війни Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні […]...