Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







БІЛЯ МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ

На цій горі,
на пагорбі печалі,
Де все болить –
від квітки до хреста, –
Ідуть дощі вдовиними плачами…
На цій горі,
на пагорбі печалі,
Німіє слово і мовчать уста.
Гірка сльоза пече,
як сіль чумацька.
Стоять в жалобі схилені Лубни.
І монастир – як оберіг козацький…
І дзвін вола безмовно:
“Пом’яни!”

Страшне число
у нелюдській напрузі.
Пропалює світи до глибини:
У тридцять три розіп’ято Ісуса.
У тридцять третім на земному прузі
Розіп’ято мільйони без вини.

Ми відспівали їхні чисті душі.
Вони нас не спалили у клятьбі.
Вони – простили.
Але пам’ять душить:
Чи маєм право ми
простить собі?

…На цій горі,
на пагорбі печалі,
З небесної, святої чистоти
Ідуть дощі вдовиними плачами.
Спадає плащаницею мовчання.
І тільки дзвін волає:
“Не прости!”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


БІЛЯ МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ - ОЛІЙНИК БОРИС