Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ІДИ!

Пристати – як від поїзда відстати.
Тужлива думка б’ється, мов пташа.
Уже давно розтанув дим хвостатий.
А в тебе за душею ні гроша.

А ти стоїш на тихім полустанку,
і мерзнеш у завії самоти,
і поїзда чекаєш до останку.
Але чекати марно.
Треба йти!

Коли нараз ти душу приморозив,
на вітрі не спиняйся, не сиди.
Нехай метуть хуртечі у дорозі –
іди снігами.
Залишай сліди.

Іди!
Земля батьків – твоя опора.
Січе сніги слідів неріний шов.
Тобі вогні засвітяться не скоро.
Важкий твій шлях…
А поїзд вже пішов.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

ІДИ! - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО