Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СИВА МЕЛОДІЯ

Годинник віку цокає-вицокує,
і на душі уже година пізня.
У спомини тополею високою
з-за обрію приходить рідна пісня.

Блукала рідна пісня за курганами,
за синіми байраками, лугами.
Оглухлий світ громами ураганними
над нею прокотився невблаганно.

Нехай там людство б’є у груди бубона,
нехай шматує чистий аркуш тиші.
Приходить пісня –
і земля розгублена
мелодію засмучену колише.

Приходить пісня, як усмішка мамина,
як теплий подих мальви серед літа.
Приходить пісня – і душа захмарена
усе на світі може зрозуміти.

Мелодія струмує сивим кужелем,
а пісня усміхається і плаче:
“Ой не шуми, луже,
зелений байраче…”


СИВА МЕЛОДІЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО