Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЖІНКА. ГОТЕЛЬ

Ліфти снують туди і сюди,
Люди снують вгору та вниз,
А ти тут сиди, і сиди, і сиди,
Тим часом і день догорає, як хмиз.
Виходять, заходять,
Мурашник, та й годі.
Той дбає про візу,
Той тягне валізу…
Жінка сидить у готелі, внизу,
А Сена біжить поблизу.

Вчора сиділа і позавчора.
Очі запалі, худа, аж чорна.
Видно, чекає
Того, що немає.
Інколи, бачу, втирає сльозу.
А Сена біжить поблизу.

Ніхто і не лає,
І не виганяє,
Звикли усі – постояльці й портьє.
Чогось не стачає,
Як жінки немає,
І все як належить, коли вона є.

Може, вона для готельного боса,
Жінка оці простоволоса,
Може, вона оберіг-везун?
А Сена біжить поблизу…

І перед жінкою кухличок кави
Так, як і погляд її, охолов…
І я пробіжу, і я обмину
Світу оцього німу таїну,
Може, жорстоку, може, ласкаву?
Що я шукав і що я знайшов?
Що я у серці звідсіль повезу?..
А Сена біжить поблизу.

Кануло в Сену, кануло в Лету.
Жінка гортає торішню газету,
Думку свою, мов дитину, гойда…
Нічого нового,
Нічого, нічого…
Лиш в Сені змінилась вода.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


ЖІНКА. ГОТЕЛЬ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР