Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЕТЮД ДО ПОРТРЕТА СЕЛЯНКИ

Маленька, легенька, старенька, сама, –
Ні плоду, ні роду – нікого нема.

Город, та криниця, та кілька сусід, –
Здавалось би, куций, приземлений світ.

А в душу заглянеш – і з дива замреш:
Душі тій немає ні краю, ні меж.

Прозор, таїна, глибина, чистота…
А жінка – як жінка. Селянка проста.


ЕТЮД ДО ПОРТРЕТА СЕЛЯНКИ - ЛУКІВ МИКОЛА
«