“О, як ми ревно клянемо тиранів…”
О, як ми ревно клянемо тиранів,
А їм оте – як мертвому баклага:
Лежать собі, усохлі, мов тарані,
У полинялих мушлях саркофагів.
Двадцятий вік відважно і громово
Старих богів розвінчує на стінах.
Зате перед новими – по-новому,
Демократично… повза на колінах.
А сфінкси, як завжди,
ховають тайни
У сардонічнім обрисі губів…
І взагалі: коб не було рабів,
Цікаво, чи з’явилися б тирани?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Шепочуть ревно вітряні пориви…” Шепочуть ревно вітряні пориви Серед кущів півлистих і сухих. Зірчастий простір холодно застиг. Мені ж верстали шлях мій мерехтливий. Нехай […]...
- КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ Задоволений життям, я щойно сміявся, радів, як дитина. Та пронизав мене смертельний холод. Саме тепер, коли я хмелем повітря впиваюсь, […]...
- НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ – Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! – Сказав учитель історії Дітям. Слухайте, діти, вчителя, Слухайте маму й тата, […]...
- “Мене земляк напівживого…” Мене земляк напівживого Про гори що сказать?.. Куди не глянеш – висота, Яку прийдеться брать. Де не копнеш землі “на […]...
- КУХОВАРНЯ Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди […]...
- ІСТИННО РУСЬКІ ЗАСЛУГИ Нам, щиро-русам, вічна слава! Схиліться ж перед нами всі, Бо через нас стоїть держава В такій величності й красі. Хоч […]...
- ВАНДА Ванда має діток – двох маленьких дівчаток, Двох гарненьких дівчаток, що немов ляльки. Я цьому не вірив, я не мав […]...
- ЩЕ Й ДОСІ Я ДИВУЮСЬ Ще й досі я дивуюсь, Дивлюся, мов дитина, Великими очима На світ і на людей. Пора б прибрати позу, Мовляв, […]...
- “Мій дух витає в дальній оболоні…” Мій дух витає в дальній оболоні Поміж ланів, де в теплому полоні Могили сонцем золотять верхи, Де сталлю плуга зорані […]...
- “Дивлюся на руки свої…” Дивлюся на руки свої І питаюс-питаюся: – Ну що вам і як вам, Півділа зробили чи все? А може, я, […]...
- “Сама тільки можливість…” Сама тільки можливість існування конвою свідчить про страх людини перед свободою, – зате присутність конвою викликає нестерпучу конечність бунту і […]...
- Чому тебе не любить влада – знаю Чому тебе не любить влада – знаю, Ти перед нею завинив одним: Ти завжди був i є для них чужим, […]...
- ЛЕНІН (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, чи гул моторів з висоти у шумі теплому акацій, – завжди, завжди між нами […]...
- ВІЧНЕ Несхожі ми: хто альфа, хто – омега, хто гліду плід, а хто – його лоза; хто монумент, а хто запал […]...
- АНТРОПОЛОГІЯ Ст. С. Також наука… Зжалься, Божа Мати! Рахуй і міряй та терпи! Бери, принось з кладовищ черепи, Щоб їх якимсь […]...
- ПРИГАСИ МЕНЕ ГУБАМИ як свічу – розлітаюсь врізнобіч – врізнобіч лечу. І свічу врізнобіч. І зі світлом своїм бавлюсь. Пригаси мене губами – […]...
- СЛОВА (Із “Чотирьох квартетів”) Слова летять, музика в’ється Тільки у часі, але тільки живуче Мертвим стає. Після розмов знов Слово німує. Тільки в образах, […]...
- “Ні, я вірю, що знову піднесу…” Ні, я вірю, що знову піднесу До уст пугар пречистих цих напоїв. Я знав, я знаю й знатиму красу, Якою […]...
- “О жовтий квіт мелодії розстань…” О жовтий квіт мелодії розстань Над строгими квадратами перонів… І тихий сум. І подано состав. І ти пливеш од мене […]...
- Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, поля її росні, зелені сади і їй не жаліти за дні молоді ні крові у битві, […]...
- ВМИРАЮТЬ ПОЕТИ Вмирають поети в душі, а потім в лікарнях вмирають. Ховають спочатку вірші, а потім поетів ховають. Поету копають яму. Коли […]...
- “Рокочуть дніпровські пороги…” Рокочуть дніпровські пороги, Шовкові співають трави: Не завжди ми падали в ноги Покірно, мов пси лягаві. Не завжди нас зневажали […]...
- СОЛДАТСЬКА ЛІРИКА Хлопець виїхав служити у далекий край І коханій пише звідти: “Жди мене, чекай! Я тебе не забуваю, не забудь і […]...
- СОЛДАТСЬКА ЛІРИКА Хлопець виїхав служити у далекий край І коханій пише звідти: “Жди мене, чекай! Я тебе не забуваю, не забудь і […]...
- ВТЕЧА І СХОПЛЕННЯ В книжках, сторінки яких глибокі дні, що ховають на хвилину тіло, як море, в м’ясистих квітах тіл, як бджола, збираючи […]...
- “Я осріблютНараз… зобачив змію…” XIV Я осріблютНараз… зобачив змію. Сховай на колінах! Сумно блакитністю зім Серце закрий од стін. Вночі я тобі розповім Про […]...
- STONY WOLD САНАТОРІЯ Гранітний стогін вітру, зелений шум Адірандакс, хлипання озер – вриваються розіпнутим вікном і тонуть в білому житті між білими ліжками, […]...
- “Умру на світанні…” Умру на світанні. В години робочі. Залишу вам ранок І сиву на травах росу. Я й там вас любитиму! З […]...
- ВЕЛИКАН Я вылепил из снега великана, дал жизнь ему и в ночь на Рождество к тебе, в поля, через моря тумана, […]...
- ПІЗНАННЯ І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів – Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді […]...
- 3. Най би хоч баранчики “Най би хоч баранчики ніколи не виростали” – отак гадав я собі під вечір у Березові тримаючи в колінах те […]...
- ТА БУЛО У МАТЕРІ ЧОТИРИ СИНИ Та було у матері чотири сини. (Люлі-люлі. Гойда-хить). Колисала їх, поки мала силу. Виросли – пустила у світ. Як прощались […]...
- СІК ЗЕМЛІ Пам’ятай, мій сину, жнивне поле. Не забудь, як ноги нам колола гостра, насторожена стерня, як нас юний серпень-серпеня, цей меткий […]...
- “Отак вітерцем перейти за леваду шовкову…” Отак вітерцем перейти за леваду шовкову – Засвітиться гай, а за гаєм – село. І все проминуле до мене повернеться […]...
- ЛАМАЄМО СТАРУ ХАТУ І крокви, й сохи поточила шашіль, У землю вгрузли стіни по віконниці… Ти вибачай нам, добра хато наша, В тобі […]...
- ‘Усі говорять: “він навіки згинув!..” Усі говорять: “він навіки згинув!” А серце каже: “ні, він не покинув!” Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить-бринить, […]...
- ОДА СМЕРТІ ОДА СМЕРТІ, яка забрала ненависника України і всіх українців Лазаря Кагановича Не маю зла до жодного народу І взагалі не […]...
- ПРОЧИТАН Уздовж причілля тінь лягає вогко, а коло брам розколений колодязь, у землю встромлений, немов колода, зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, […]...
- КОРНЕЛІЯ я тримала колись на колінах клейноди вітчизни заплітала потік волосся у вузол цнотливий котра з жон не бажала би стати […]...
- НЕБО НЕБО Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти в цю мить. А глянеш у небо високе, […]...