“Сама тільки можливість…”

Related posts:

1. ОТА САМА ЇВГА Ходила у чорній керсетці. Хромові чобіточки. Голову носила високо. Ні посмішки, ні сльози. А в її чорнобривцях сокотали щоліта квочки. […]...
2. “Сама хай висохне сльоза…” Сама хай висохне сльоза. Нехай її ніхто не витре. Не дми мені в обличчя, вітре! Сама хай висохне сльоза. Або […]...
3. “Ти спиш прекрасна, як сама Даліла…” Ти спиш прекрасна, як сама Даліла, А я дивлюсь – й кудись зникає сон. Зима вже з гір далеких прилетіла […]...
4. “Ідуть селяни в темні далі босі…” Ідуть селяни в темні далі босі. ………………………………………………………………………… …біліють коси матерів, – ридають неньки разом із вітрами і руки простягають над […]...
5. “Що сама тоненька, як бриндуша…” Що сама тоненька, як бриндуша, Бистроцвітна, як бриндуша, теж… Придушила душу й далі душиш, Дихать мені, диху не даєш. Мало […]...
6. “Сама собою річка ця тече…” Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені […]...
7. “Ні, забуття не дасть мені й сама природа…” Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою […]...
8. “сокиру в руці не догледиш – вона не сама…” сокиру в руці не догледиш – вона не сама, їй ближче до неба на ідиш отари і трави. стискаючи губи, […]...
9. МОЖЛИВІСТЬ Нам суджено лиш дно у цьому океані повітрянім, де й дужі вітряки не розженуть все затхле і стояче: нам – […]...
10. “Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз…” Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, повільна і в’язка, немов рослинний слиз, коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся […]...
11. ВЕСЕЛІ БОКОВЕНЬКИ Серед степів, як їхати до неньки Та до Кіровограда повертать, Десятки літ Веселі Боковеньки І очі й думку людям веселять. […]...
12. “Спадає тривога не тільки свинцем…” Спадає тривога не тільки свинцем – Спадає тривога дощами в лице, Спадає тривога сльозиною з вій – Її ти, поете, […]...
13. “Тільки далеко від тебе…” Тільки далеко від тебе Я твою близькість відчув, Тільки в журбі за тобою Я своє щастя знайшов. Чом не родився […]...
14. “Не тільки ілюзій…” Не тільки ілюзій – реалій нема. Стільці Іонеско. Дванадцять, здається. Листочком зеленим осіння зима над літнім століттям тріщить і сміється. […]...
15. ЗАПАСИ ПАМ’ЯТІ втечі – в промисел викид просто санна дорога між стін завжди в трупах зірок Твої іскри стають квітами звідки запах […]...
16. МАЗЕПА Насті Гречанівській беладонна – мумія на двох степ укрив і степ не переоре бог укрив – хай покорує бог піднебіння […]...
17. “Зима ще тільки пред’явля права…” Зима ще тільки пред’явля права на володіння небом і землею, іще не засіва, а посіва, а я стою між осінню […]...
18. ЦЯ НІЧ Це була ніч, коли кожному нараз прояснилася його обмеженість у собі птиці зрозуміли своє нещастя у крилах, дерева своє – […]...
19. “Тут все не так. Тут все не як тоді…” Тут все не так. Тут все не як тоді. Так, як тоді, уже не буде більше. Рідкого листу кольори бліді, […]...
20. ПОРТРЕТИ З УЯВИ Пробилася дорога в холодах, Гукнула прямо з отчого порога. Стрічає мама із портрета строго І величаво – що то молода! […]...
21. САВУР-МОГИЛА Це я – мандрівний кобзар – іду битим шляхом і помічаю при дорозі гніздо, де повно пташиних яєчок. Коли нахиляюся […]...
22. Все, що тільки я чув Все, що тільки я чув, Та сказати не вмів, Я у тобі відчув, Я у тобі узрів. Ти – гармонья […]...
23. НЕ ПРОВЕДЕШ МИКИТУ! Жили собі, поживали Улита й Микита. Росла у них гарнесенька доня Маргарита. Раз Микита і Улита з дуру завелися І […]...
24. * * * Миновала зима. Весна еще далека. В саду еще не всплыли со дна три вершины в пруду. Но слишком тревожный взгляд […]...
25. ДО ЗВЯГІЛЯ ТІЛЬКИ До Звагіля тільки, до Звягіля… Далі – чужий Новоград-Волинський, Бердичівсько-Дніпропетровсько-Донбасівскьий простір Під кованими чобітьми бронзових ідолів лисих… Ніяк не осиплеться […]...
26. ТІЛЬКИ СПОГАД Він: – Було це так давно, що й родимок на тілі я вже би не згадав: сузір’я їх сумні ще […]...
27. ПРО ПОЕТІВ – І НЕ ТІЛЬКИ Мінявся час, і ми мінялись, Засвідчив кожен власну суть. Одні за вигодою гнались, І чинній владі уклонялись, І трепетали, наче […]...
28. БРАТОВІ Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? […]...
29. “Це тільки мовчання…” Це тільки мовчання це тільки ранок поніс мене в коло розмов слова виростали струшувалися з газет відбивалися від стелі на […]...
30. ТІЛЬКИ ПРАВДА Стрепенулися вії, мов два крила: – Пустіть! Я не хочу пити калинової крові! Зареготалася лісова луна І п’яний вітер поволікся […]...
31. “Як тільки наповниться серце журбою…” Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В […]...
32. “Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи…” Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи, Й весною не натішилась душа, А сонях на городі в Чабанихи Вже вигинає […]...
33. “Тільки у Ваших обіймах…” Тільки у Ваших обіймах Місце спочинку Вероніці, Вона – не свята, признається. Але як би їй потім Перед Вами згинати […]...
34. “ВІДГРИМІЛО. ТІЛЬКИ ВАГОВИТО…” Відгриміло. Тільки ваговито Та старанно в шиби стука дощ, І зелено-серпанкові віти Розгойдались над асфальтом площ. Тільки, бач, не мерехтливим […]...
35. “Тільки верхня частина блискуча…” Тільки верхня частина блискуча – Наші зустрічі, наші свята – Всім видніє… Провалля і кручі – Наші будні, що смог […]...
36. “Вже тільки хліба смак…” Вже тільки хліба смак… Забутий смак вина. І вся душа тяжіє до аскези, І меду дикого з акридами – трапези […]...
37. “Весна виникала, де тільки могла…” Весна виникала, де тільки могла: трава на фронтонах, дощі і сухоти, і тепла бруківка. Весна була зла. Блукаючі танки і […]...
38. “Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...
39. Показувати можна тільки зрячим Показувати можна тільки зрячим. Співати пісню – тільки тим, хто чує. Даруй себе тому, хто буде вдячним, Хто розуміє, любить […]...
40. “Як тільки на арфі плачевній…” Як тільки на арфі плачевній Замовкне останній мій спів, В глибокій скарбниці душевній Багато ще лишиться слів. Слова ті намистом […]...