“Вже тільки хліба смак…”

Related posts:

1. У кожного свiй власний смак У кожного свiй власний смак. Якщо в бажання зазирнути: Жiнкам одне – вдягнутись як? Чоловiкам – як роздягнути?...
2. СМАК ЯБЛУКА Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни […]...
3. “Зима ще тільки пред’явля права…” Зима ще тільки пред’явля права на володіння небом і землею, іще не засіва, а посіва, а я стою між осінню […]...
4. В ОБОРОНУ ХЛІБА Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив, – Я аж завмер, коли ти… півхлібини “В дев’ятку” натреновано вгатив! […]...
5. “Як світле сниво, як плавба…” Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої Мені ти є, моя журба. Ні, […]...
6. СВІТЛИЙ СОНЕТ Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але […]...
7. “В високій келії, самотно-таємничій…” В високій келії, самотно-таємничій, Де тіні вічнії спинились у кутках, Сиджу за книгою. Ніхто мене не кличе, І до людей […]...
8. ЗЕРНИНА Дозріла, у валку, а чи в снопі. Над нею гнулась райдуга коромислом. Земля і люди наші нескупі Їй віддали сподіванки […]...
9. “Маленький горбик чорної землі…” Маленький горбик чорної землі, Скорботний кущ червоної калини, Скороминущі сльози і жалі – І все… Нема серед людей людини. Жила […]...
10. “Тільки у Ваших обіймах…” Тільки у Ваших обіймах Місце спочинку Вероніці, Вона – не свята, признається. Але як би їй потім Перед Вами згинати […]...
11. “У тридцять літ ти тільки народився…” У тридцять літ ти тільки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвім світі. І нема нікого окруж. Ти тільки […]...
12. “Весна виникала, де тільки могла…” Весна виникала, де тільки могла: трава на фронтонах, дощі і сухоти, і тепла бруківка. Весна була зла. Блукаючі танки і […]...
13. “Отак нізащо посварились…” Отак нізащо посварились. Похмурий муж. Сумна жона. А за вікном така весна, Аж солов’ї співать втомились. Гортає він “Футбол-хокей”, Вона […]...
14. ТІЛЬКИ СПОГАД Він: – Було це так давно, що й родимок на тілі я вже би не згадав: сузір’я їх сумні ще […]...
15. САМОТНЯ ЛАСТІВКА Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така […]...
16. КОРІННЯ ХЛІБА Я з династії хлібороба. Ось на фото іржавім – сім’я: тато, мама і крутолобе, повнощоке хлопчатко. Це я. Крізь папір […]...
17. СЛОВО ДО ХЛІБА Ти висвітив слово. На тебе зіперлися книги. Ти об’єднав простори. Ти проник у глибини космосу. Ти не буваєш черствим. Ти […]...
18. “Якби з ким сісти хліба з’їсти…” Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б […]...
19. “Комусь – щоб хліба скибка…” Комусь – щоб хліба скибка. Комусь – щоб тільки лаври. Одна душа – як скрипка, а друга – як літавра. […]...
20. “коли вона спала…” коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала звикла до несподіванок як до сходу […]...
21. “І знову брата брат…” І знову брата брат Веде в цегляну нішу. І плаче брату брат, І гірко в очі дише. І каже брату […]...
22. “Як солодко дурманить зарошений жасмин…” (Рубаї) Як солодко дурманить зарошений жасмин Серед садів Шіранзу, левадник низовин! Моє ж самотнє серце пече пекельна згага… Отак Фаргад метався, […]...
23. ДО ЖИТТЯ Прихилля серця, мови любота, – з твоєї ласки шовк – ніжніше дихать, я маю все, і навіть гіркота, щоб смак […]...
24. ДО ЗВЯГІЛЯ ТІЛЬКИ До Звагіля тільки, до Звягіля… Далі – чужий Новоград-Волинський, Бердичівсько-Дніпропетровсько-Донбасівскьий простір Під кованими чобітьми бронзових ідолів лисих… Ніяк не осиплеться […]...
25. “Тоді життя твоє – не випадковість…” Тоді життя твоє – не випадковість, Тоді твій день – не сума співпадінь, Якщо душа, немов сторінка повісті, Вся – […]...
26. “Тільки верхня частина блискуча…” Тільки верхня частина блискуча – Наші зустрічі, наші свята – Всім видніє… Провалля і кручі – Наші будні, що смог […]...
27. 1. “Я тільки інколи переживаю туму…” “Чути кру-кру, В чужині умру…” Б. Лепкий Я тільки іноді переживаю туму, Ту, що під вербами рідними з серця зніму, […]...
28. Жінка сумна жінка яка не чекає нікого сумна жінка яка лежить горілиць на березі річки яка думає про воду річчину що […]...
29. БОРОЗНА Лесі Якою занесло піснею? – І туга перейде серцем (нивою Вогка борозна в незабудьках). Надійся: покотимо серце росою, І скапає […]...
30. “Я мрію про завтрашнє, отже, існую…” Я мрію про завтрашнє, отже, існую, Бо світ цей існує у думах моїх. Навколо природа буяє, веснує, Сурмить соловей, що […]...
31. “До тридцятий ми звідали доволі…” До тридцяти ми звідали доволі, Життя такого нюхати дало… У п’ять біг ошелешений в село, Криваво-чорне кинувши на полі Від […]...
32. МАМОНТОВІ… (і не тільки), ЯКОГО ЗНАЙШЛИ ПІД ЧАС ДОРОЖНІХ РОБІТ БІЛЯ ВИШНІВЦЯ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Між нами – віки і пласти, Німа глибина і каміння, Далеко десь, первісний, ти При самій зорі сотворіння. І я […]...
33. ЗМОВА КВІТОК Раптово на Бесарабці зникли всі червоні троянди. Гриби з лісу поприбігали і дивилися на диво, бо всі троянди побігли в […]...
34. “Цей тихий край, озерний світ…” Цей тихий край, озерний світ Я над усе люблю – Як жолудь любить пружність віт І як зерно – ріллю; […]...
35. НА ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА МАРУСІ БОГУСЛАВЦІ Були у бронзі королі й поети, І, вибачте, улюблені хорти. Та серед людства цілої планети Де й хто увічнив подвиг […]...
36. Все, що тільки я чув Все, що тільки я чув, Та сказати не вмів, Я у тобі відчув, Я у тобі узрів. Ти – гармонья […]...
37. Чеченський хлопчик Чорнявий хлопчик невеличкий Співав пісню в електричці. Тремтить мелодія сумна, В Чечні його – Іде війна. Убили татка, вмерла мати, […]...
38. “Не тільки ілюзій…” Не тільки ілюзій – реалій нема. Стільці Іонеско. Дванадцять, здається. Листочком зеленим осіння зима над літнім століттям тріщить і сміється. […]...
39. ПРО ПОЕТІВ – І НЕ ТІЛЬКИ Мінявся час, і ми мінялись, Засвідчив кожен власну суть. Одні за вигодою гнались, І чинній владі уклонялись, І трепетали, наче […]...
40. “Це тільки мовчання…” Це тільки мовчання це тільки ранок поніс мене в коло розмов слова виростали струшувалися з газет відбивалися від стелі на […]...