Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“І знову брата брат…”

І знову брата брат

Веде в цегляну нішу.

І плаче брату брат,

І гірко в очі дише.

І каже брату брат:

“Не я лаштую грати,

Не рви душі, не трать –

Не згадуй, брате, матір”.

І знову на путі

Лежить страшна руїна,

І знову двох синів

Оплакує Вкраїна.

І хрупають кістки,

І б’ють кістки у дзвони.

І… хлюпають гвіздки,

І знову… кров солона.

Не зміниться на знак,

Не зміниться на колір.

Солоний крові смак

Не спрісніє ніколи.

Тож ікла розведіть –

Зведіть, братове, руки…

А пташечка: віть-віть!

А пташку… вбили круки.

Отак пташину… всю?

Отак вона і згине?

Два братики несуть

На шаблях… Україну.

О, Господи, спаси,

І розкажи їм, темним,

І хто ми є усі,

І всі куди ідемо.

І вихопи з боїв,

І виведи із болю.

Брати ж вони, свої,

Один їм шлях у волю.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)

“І знову брата брат…” - ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО