Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

НЕМОВЛЕНЕ ІМ’Я

1 П р а п е р в і н ь У чомусь незнаному, зеленовихрому гуляло невидимо: цвіло безпричинно – […]

ІЗ ЦИКЛУ “МАТЕРИНСЬКІ ПІСНІ”

4. віють вітри: розхлюпують дівоче волосся дунаями по наших степах віють вітри: видувають усе земляне із лісів, із дощів і […]

“Сама тільки можливість…”

Сама тільки можливість існування конвою свідчить про страх людини перед свободою, – зате присутність конвою викликає нестерпучу конечність бунту і […]

БДЖОЛА МАГДАЛЕНА

І настає такий час, коли ні жити, ні вмерти – і день не минає, і ніч не відходить. А десь […]

КОЛИ РЕЧІ РОЗКРИВАЮТЬСЯ

Коли речі раптом розкриваються в себе на всю свою незглибимість я заплющую очі і притискаю до тіла руки – я […]

ТИША

Підвів мене Господь-Бог до великої тиші й спитав: що ти можеш на ній написати? Я сказав, що хотів би написати […]

ЗОЗУЛИНЕ ЛІТО

Кує зозуля, що життя минає, і полягає літо у покосах. Головами наклавши, духмяніють що є сили трави по цей бік […]

УКРАЇНСЬКИЙ ВЕРТЕП

Колядники завжди верталися з вирію, як предки, поставши із мертвих, приходили в гості. Приносили короб із хмарами, снами і звірами, […]

СТЕП

Степ оторочений клинцятими вовками. Хто їх тут сірими нитками вишив, загривки посріблив і нанизав по колу на чорну заполоч хижих […]

КРАПЛИНА ТИШІ

Мамо, вже навколо нашої хати звужується тиші сувій суцільний. Не зацвіли цього літа ні гарбузи твої, ні мальви. Те намисто, […]

ДЕСЬ ПІШОВ ДОЩ

Десь а можливо й тут пішов такий дощ дощ пішов такий що стало нікому й нікуди витягати допіру втонулого від […]

ПОГОНЯ

То вже тікає не косуля, – то свище між дерев рогатий вітер. А смерть слідом петляє на чотирьох тремтливих ніжках […]

СВЯТО ВОДИ

Мокрі ще й досі вузький твій човен – цілісіньку ніч я плавав у ньому. Як зоря вже зійшла та й […]

Страница 1 из 212