Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“сокиру в руці не догледиш – вона не сама…”

сокиру в руці не догледиш – вона не сама,

їй ближче до неба на ідиш отари і трави.

стискаючи губи, вивищуєш в кутиках славу,

і тиша гіркава, як пава, по небу сплива.

судома не втримає знічену крихту держави,

що – тінь морова – з волохатих колін вирива.

губи її щиро, щоб жниця не стерла слова,

бо з губ золотистих уже тятива кучерява.

коруючи в простори – мощі чи моці в шлеї, –

уривками ранку – над степом, над возом, над мозком

окрилює лоскіт -­ вертаються з поля рої.

над колосом хльостко, над білим бердичевим хльостко.

рубай поворозки, з розмаху – рубай поворозки…

до стертої млості утримуй в долонях її

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“сокиру в руці не догледиш – вона не сама…” - АНДРУСЯК ІВАН