“Серед поля попід небом жито жала…”

Related posts:

1. “Поля навкруг мене. Жита попід руки…” Поля навкруг мене. Жита попід руки. Забуду про війни, забуду про муки, Про дим у воронках, нудоту від крові, Смерть […]...
2. ПЂСНЬ 13-я. Ах поля, поля зелены Из сего: Изыдите от среды их… Прійди, брате мой, водворимся на селЂ. Тамо роди тя мати твоя (ПЂснь пЂсней). Ах […]...
3. “Під синім небом, над ясним колосся…” Т. Г. Масенкові Під синім небом, над ясним колосся” Серед степів, де грала ковила, Де щастя й горе водночас велося, […]...
4. “Вийду в поле, стану серед жита…” Вийду в поле, стану серед жита, Задивлюся в небо голубе. Земле рідна, скільки буду жити, Стільки і любитиму тебе. А […]...
5. “Каравани хмар небом туляться..” Каравани хмар небом туляться, Над Карпатами – зорепад. А моя любов щемно журиться, Що уже прийшов листопад. Золотим вином серце […]...
6. Сном блакитним заснули поля Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі […]...
7. “Достигло жито, споловіло жито…” Достигло жито, споловіло жито, Вогнем червоним палахкочуть маки. А там, де в полі козаченька вбито, Стоїть береза, сива, наче мати....
8. ДОРОГА – СЕРЕД ЛІТА – У ПОЇЗДЦІ Через літо – та до неньки я: Чорне горенько ж не спить. Павутинкою тоненькою Мамин біль в мені бринить. Перетнуто […]...
9. ВІТЕР Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, вітер, що бризки піни несе в обличчя, […]...
10. СЕРЕД НИВ І ДИВ Ми йшли з тобою серед нив і див, коло млина забутого, старого. Сухий серпневий вітер золотив соломою Івашківську дорогу. Содомою […]...
11. 24. Серед нашої ночі Серед нашої ночі, грімнице світу, освіти кожен кут розваленої садиби. Серед нашого саду з обгорілими пнями запалися кущем, містична трояндо! […]...
12. СТЕПОВА ЕЛЛАДАПІД ЧУЖИМ НЕБОМ 1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться […]...
13. “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
14. “Розляглись поля широкі…” Розляглись поля широкі, Несходимі, незміримі. Із боків хлюпнуть хлібами – Заколишуть і присплять. Плине хмара із-за моря Над лісами, над […]...
15. ПІД НЕБОМ ВІЧНОСТІ “Хресту Твойому покланяємось, Владико, І святеє Воскресення Твоє славимо…” Ти Той, що возвеличив терпіння, принявши терновий вінець замість корони, а […]...
16. “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
17. ЄЛИСЕЙСЬКІ ПОЛЯ Красивий зблизька і здаля Проспект Єлісейські Поля! Відкривсь він з майдану Конкорд – Широкий, прямий, як стріла… Сьогодні гуляє народ, […]...
18. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
19. “Ти на своїй землі, серед свого народу…” Ти на своїй землі, серед свого народу, Ввібрав його бентежний впертий дух. Його мужицьким генетичним кодом Помічено зорі твоєї рух. […]...
20. “Поля синіють вечорами…” Поля синіють вечорами, Ріка говорить з берегами, І так таємно На небі білії намети Димлять: Вечеря вариться борам. Все ближче, […]...
21. “Поля – облоги і бур’ян…” Поля – облоги і бур’ян. Все рідше й рідше плуг їх оре. Молошний ранішній туман Про щось заховане говоре. Щороку […]...
22. “Я знемігся під небом і смирно затих…” Я знемігся під небом і смирно затих, А довкола сміялось, ревло й лопотіло. Відпочину, гадалось… На все і на всіх […]...
23. “Покинуті поля і глоду кущ у полі…” Покинуті поля і глоду кущ у полі, І верби в берегах в глибокому снігу, Німує німота. Ані душі. Відколи В […]...
24. Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – в золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи […]...
25. “Споважніли поля. У лункій порожнечі…” Споважніли поля. У лункій порожнечі Лісосмуги кричать голосами останніх птахів. І такий над землею високий і лагідний вечір, Наче місячне […]...
26. МЕТІЛЬ Шумлять лози над річкою, Забіліло в полі, Метіль мете, буйний вітер Розходивсь на волі. Гуля собі, нема йому На світі […]...
27. “Снігами вітровінь поля відволочила…” Снігами вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина – Дніпровими високими очима Дитинносіро глянула весна. Весна моєї вільної надії! Гінка тремтінь […]...
28. ТЕРНОВА ХУСТКА Бачу я знову і знову: жито шумує густе, мамина хустка тернова над колосками цвіте. Хустка схиляється долу, згадує грізні бої. […]...
29. “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
30. ПІСНЯ КІЛЬЧАСТИХ ДРОТІВ У бурю-негоду, як падають громи, Співаємо пісню без впину, без втоми, А в пісню вплітаються громи й проклін. Ідуть до […]...
31. “Човен хитається серед води…” Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі Човен хитається серед води,* Плеще об хвилю весло. В місячнім сяйві біліють сади, Здалека […]...
32. “Серед моря думок мій вітрильник пливе…” “Людина живе після смерті доти, поки про неї думає хоч би одна жива душа”. Народна мудрість Серед моря думок твій […]...
33. Сон (На панщині пшеницю жала…) Марку Вовчку На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У […]...
34. “Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля…” Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля, дівочносте й цното моєї святої землі! Сьогодні з тобою зустрівся – і душу […]...
35. “Серед істин, в сутності мінливих…” Серед істин, в сутності мінливих, Час одну міняти не посмів: Не буває квітів некрасивих, А жінок негарних – поготів....
36. ЗАБЛУДЛИЙ ОГОНЬ М. І. Степанову То повіє, то ущухне Буйний вітер на роздолі… Глянь – мигне та й знов потухне Огоньок заблудлий […]...
37. ПРИСВЯТА Д. Чередниченкові – редактору моєї першої збірки з нагоди 30-ліття невиходу в світ Не вийшла в нас збірка ні перша, […]...
38. “Серед ночі, над степом, при місяці…” Серед ночі, над степом, при місяці Хмарка хмарці клялася у вірності. Наближалися, віддалялися, Недосяжними залишалися. Так вони і за обрій […]...
39. “Просто з поля, сонце де палило…” Просто з поля, сонце де палило, ми з тобою увійшли у ліс. Нас зеленотіння обступило, а згори сонцепрозор навис… Між […]...
40. “Серед людей – як у пустелі…” Серед людей – як у пустелі. Душа – залишена оселя. Меланхолійні акварелі У серці, нібито в постелі, Поснули любо. Чому, […]...