Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля…”

Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля,
дівочносте й цното моєї святої землі!
Сьогодні з тобою зустрівся – і душу загоїв
та ще й заспокоїв не приспані часом жалі.

Ромашко – Офеліє з цвітом ясним непорочним,
що сонечком сходить і сонечком в травах горить,
озватись до тебе й тобі осміхнутися хочу
і тільки тобі розказати про те, що болить.

Ромашко – Офеліє смутку й гіркої досади,
звеличений образ любові й палкого жалю,
із сонечка твого пелюстка, кружляючи, пада
на землю зелену, неначе на душу мою.

Ромашко – Офеліє чарів і розчарування,
всміхнися мені, я у відповідь також всміхнусь.
Ген ще одна пада пелюстка – пелюстка кохання,
мов слово зірвалося з сонечка радісних уст.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)


“Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН