ДОРОГА

Related posts:

1. ГАРЯЧА ДОРОГА Розторочивсь поділ сорочки, бо пльондравсь довго по росі: на литках споришу листочки, під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, […]...
2. ДОРОГА Люди, це ви? Ваті потоки… Без смертей, без народжень. Ваші ріки, де річка кожен. Ватні, мелодії… Запишу. І буває ж […]...
3. ЄДИНЕ Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у […]...
4. Україні Ти синім небом дивишся на мене, ‘ Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, […]...
5. СПОГАД ПРО ВІЙНУ Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про […]...
6. ДОРОГА БАБИ КАТЕРИНИ. Уривок з поеми “Дорога” Сизим інеєм капусти цвітуть. Аж під зорями літаки гудуть. Хмара стелиться скатертиною Та над бабою над Катериною. Наробилася, находилася, Натоптала […]...
7. ОТЧИЗНО ДОРОГА! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчинзно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе навернеться вдруге? Чи на […]...
8. РОЗМОВА З ФІЛОСОФОМ ПО ДОРОЗІ З ГАНТЕРУ Є. Л. Живеш у горах. Обрій заступили верхи високі і густі ліси. Чи сходить в душу з гір надземна сила? […]...
9. Тайна тайна подертого мішка і стертих стіп тайна дороги що нас жене з місця на місце хто сил додає? люди – […]...
10. “Дорога, дорога – счета нет шагам…” Дорога, дорога – счета нет шагам, И не знаешь, где конец пути,- По дороге мы идем по разным сторонам И […]...
11. “Все було. Дорога закричала…” Все було. Дорога закричала, Блиснули байдужі ліхтарі. Ти пішла від мене до причалу І згоріла в полум’ї зорі. Вибухали дні […]...
12. “Дорога пнеться вгору, вгору…” Дорога пнеться вгору, вгору, В шофера згоди не пита… По всьому видно, що нескоро Доберемось до Буркута. То стихне, то […]...
13. ДИДАКТИЧНИЙ ЕТЮД II Все-таки непросто зрубати високу і горду смереку. То тільки так здається, бо легко її обняти. То вже й тобі так […]...
14. УВРТЮРА Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, наче дві тетері. Бурчить вона: – Що […]...
15. ДОРОГА СТРАСТЕЙ ПЕРША СТАНЦІЯ Лишаї суду вкривають рінь історії, від суду падає в наші сумління тінь вини. Протираючи очі, ми перехиляємось через […]...
16. ГАННІБАЛ В ІТАЛІЇ Він покотився з опалевих гір, Важка лавина тіл людських і зброї, Етрурії і Ляція простір Роздерта бойових слонів сурмою. І […]...
17. СКАЖИ МЕНІ, ДНІПРЕ Скажи мені, Дніпре, в якому стражданні, Із серця якого народжений ти? Скажи мені, Дніпре, в якім сподіванні, З якої упав […]...
18. РОМНІВСЬКА ДОРОГА Пам’яті Максима Рильського Просторами романівського літа пливуть ромашки в білих комірцях. На обрії двадцятого століття правдивий голос пісні не зачах. […]...
19. “Завтра випаде дорога…” Завтра випаде дорога. Ковдру з кемела старого ти відкинеш. Наші ноги розплетуться, як коса. Ми не знаєм, що втрачаєм. Губи […]...
20. ПРО СЕБЕ Я розчаровуюсь все більше Перед найглибшим чаруванням. Моя уява – це не вірші, Це не пасивне споглядання. Майбутнє – центр […]...
21. ОСІННЯ ДОРОГА Осінь прийшла тепла і ніжна, як живіт коханої жінки. Мов руки зламавши в ключицях, проплив журавлиний ключ. Дві верби спинились […]...
22. “Живемо у далеких містах…” Живемо у далеких містах. Вже поля западають під пам’ять. Мушу щодень творити тебе з клаптиків згадок непевних. Спорожніло кругом життя […]...
23. “Чомусь життя здається грою..” Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий […]...
24. ЧАС РОЗЛУКИ 16 Виїжджаючи, застаю твою порожню кімнату. Смутком душу обдуло нараз, передщемотом втрати. 17 Літак приземлився в О’Гер. Відчуваю тебе з-під […]...
25. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...
26. “Де шлях у жовті врізується стіни..” Де шлях у жовті врізується стіни І урвище над закрутом стремить, Наш погляд неуважливий на мить Затримує жорсткий прошарок ріни. […]...
27. ДО РИГИ Із твого чуба – волосинка я, В очах твоїх – одна сльозинка я, Твоїх шовків – єдина нитка я. Ти […]...
28. ЧОРНООКІЙ МУРАШЦІ ІЗ НАШОГО ЛУГУ Мурашко! Пішки-пішака Своє життя несеш ти важко. Давай піддам тобі, мурашко, Твого важенного мішка. Ти скрізь: в кущах над озерцем […]...
29. КРАЇНІ ЧОРНОГО ЖИТТЯ ти гострим вітром врізуєшся в груди, ти білим болем ниєш у легенях. країно чорного життя, дорога круто кинулась в ногах […]...
30. ПРОСТІР І ЧАС Простір і Час – два хижі аліянти, Забрали нашу Землю в свій полон, Тирани безпощадні, окупанти, Завели на Землі обмеження […]...
31. ЗАЖУРИЛАСЯ БАБУСЯ – Ти чого так зажурилась? – Запитав старий стару. – Ох, узнати б, де те місце, На якому я умру… […]...
32. “В кабаках, де шумливо солодке життя…” В кабаках, де шумливо солодке життя Потікає щодня впереміш з гіркотою, Де спиняєшся час і ніхто до пуття Вже нікого […]...
33. “проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу…” проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу місце скрипу води оповите нічийним дощем споконвічна гора з-під каміння просочує брагу а до […]...
34. “Мій день народження – це ти…” Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є […]...
35. “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
36. ДО ЗВЯГІЛЯ ТІЛЬКИ До Звагіля тільки, до Звягіля… Далі – чужий Новоград-Волинський, Бердичівсько-Дніпропетровсько-Донбасівскьий простір Під кованими чобітьми бронзових ідолів лисих… Ніяк не осиплеться […]...
37. “Грузинській дівчині, убитій саперною лопаткою” Донечко, доню, як же нам жити, Коли тебе вбито, а свічка жива, Коли тебе вбито і кровію вмито, Коли тебе […]...
38. “Я люблю обличчя зміненість…” ХVІІІ Я люблю обличчя зміненість І ще щось, що в тобі Я люблю твоїх губ рубіненість І ще щось, що […]...
39. 18. Два ангели славлять твоє чоло Два ангели славлять твоє чоло тяжкою короною, але тобі здається вона тільки вінком з конвалій, і твої шати крилами з […]...
40. ПРОГРЕС 20-ГО ВІКУ Ми виміряли час, ми подолали простір, Заглянули у челюсті атому, Супутників заслали в високості, Збагнули таємниці блискавиці й грому, Пізнали […]...