Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Серед моря думок мій вітрильник пливе…”

“Людина живе після смерті доти,
поки про неї думає хоч би
одна жива душа”.
Народна мудрість

Серед моря думок твій вітрильник пливе
В суголоссі надій під тугими вітрилами.
Закатоване серце ще раз оживе,
Щоб не стали ми завтра з тобою безкрилими.
Я до тебе проб’юсь крізь могильну траву,
Коли скресне весна нетерплячими квітами,
Запашних васильків на світанку нарву,
Щоб і в хаті твоїй стало сонячне літепло.
А коли перейдеш у холодний граніт –
Не покину тебе серед мороку прісності.
Навіть там – за життям – відшукаю твій слід
На крутих берегах невідомої вічності.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Серед моря думок мій вітрильник пливе…” - ЧИР НЕСТОР