Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Кожного ранку будить синиця…”

Кожного ранку будить синиця
стукотом в шибку – зараз встаю…
Знову потовщало жовтої глиці –
сосни засипали стежку мою.
Мимо проходять чорні дерева,
трісне раптово збоку сучок –
звук однослівний щезне у мрево,
збивши на хвилю зважений крок.
Тільки навшпиньках треба ступати,
щоб не злякати у лісі луну,
не потривожити страх волохатий,
не обірвати срібну струну.
В птичому поквапі листя пожухле
з гілки на гілку переліта,
тишу колише, пройняту слухом,
щоб не нагусла в устах німота.
Раптом роздзвіння – кільця блакиті
над головою плавко пливли…
Може, причулось, – вітром розмите,
переліта сиротливе “курли”.
Може, то нагад про стан проминулий,
може, від того, що біль схилитнувсь,
серце у грудях нараз стрепенулось –
в землю ногами я глибше угруз.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

“Кожного ранку будить синиця…” - МОВЧАН ПАВЛО