Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВІДХИЛЯЮ ПЛКУ ВИШНІ

Знову серце заболіло,
защеміло, запекло.
все підгір’я забіліло –
цвітом вкрилося село.

Майорить весна тендітна,
оживає все при ній.
Цвіт такий, як того квітня,
мов спинивсь морський прибій.

Тільки важко йти у тиші.
Раптом легіт перейма.
Відхиляю гілку вишні,
як колись. Тебе нема.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ВІДХИЛЯЮ ПЛКУ ВИШНІ - ЛУПІЙ ОЛЕСЬ