Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СИНИЦЯ

Ще тільки сіріє, а рання синиця,
Присівши на грати, вже будить мене,-
Аж дивно: чого їй так рано не спиться,
Коли ще надворі й вітрець не війне.

Як дома, бувало, схопився спросоння,
Два кроки – і вже притаївсь у вікні:
Ні сну, ні синиці – лише підвіконня
І грати, що світ заступили мені.

На сході світає – і хмари барвисті
Звиваються в гаму далеких суцвіть,
А тут за вікном – загорода й на вишці
Нічний вартовий з автоматом стоїть.

Можливо, мені та синиця приснилась?
Так стукає серце – надворі ж весна…
Незчувся, як сльози з очей покотились,-
І я відвернувсь од вікна.

1952 – 1989

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


СИНИЦЯ - ГНАТЮК ІВАН
«