Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МАНТРИ

Нескінченні тротуари,
нескінченні тротуари
блискучих свічад,
я чекаю примари,
я чекаю примари
мого закохання.

А поки що квітнуть троянди
роз’ятрених ран.
Радісних зір плеяди
затьмив нічний туман.

І вийшов я на дорогу,
де послався срібний караван…
Молодик із-за хмари вистромив роги,
і я вигукнув перший мантр.

Югою знялося закляття,
наче забився метелик в пітьмі,
наче хтось задрав весільне плаття
наляканої землі.

О, пречиста, свята Варваро,
поглянь на мене небом своїх очей,
я тобі місяць скину на тротуари,
а серце вже вирвав з грудей…

Білими пелюстками розсипалось серце,
завихрила ними юга,
і почав викликати мене на герць
насмішкуватий, старий Сатана.

І вийшов я на дорогу,
де килим білих троянд…
Молодик із-за хмари вистромив роги,
і я вигукнув другий мантр.

Риску вузьку закохання
я накреслив навколо себе…
– Гей, виходь, Сатано!
Ми тепер вдвох під небом.

О, пречиста, свята Варваро!
геть струмінь шалених оргій,
в темних, закоханих коритарах
тебе чекає святий Георгій…

І вийшов я на дорогу,
де розсипав хтось діаманти…
Молодик посадив зорю на роги,
і я вигукнув третій мантр.

Не з’явилась свята Варвара,
налякалась минулих оргій,
коло свічад, мов примара,
стояв у задумі святий Георгій.

1921


МАНТРИ - ШКУРУПІЙ ГЕО