Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Радіо будить тишу ранкову…”

Радіо будить тишу ранкову,
Де продзвеніли дитинства кроки.
Як ти змінився, мій Воронькове,
За нелегкі повоєнні роки!

А пригадай-но мене малого –
Скарживсь, було, на село-невдаху:
Велике, нівроку, а користі з того? –
Вмостилось навік в стороні од шляху.

В інших – електрика, радіо, парки,
Навіть асфальт, одним словом, культура,
А тут – каганець та вогник цигарки
Та ще в райцентр дорога-баоюра.

От, бувало, досада і візьме,
І вже школярик в світлій тривозі:
Інші будуть, мовляв, в комунізмі,
А наше село – десь у дорозі.

Пробачте малому, дерева й трави,
Вік незабута рідна колиско!
За дороге дитинство русяве
Спасибі кажу і вклоняюсь низько.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Радіо будить тишу ранкову…” - КАРПЕНКО МИКОЛА