Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Нерозвійно нагусла над мокрим вікном…”

Нерозвійно нагусла над мокрим вікном
Осліплених днів каламуть.
Речі спокійно живуть,
Не зринають гіркі слова,
І сіріє печаль моя,
Як під льодом трава.
Заростає дзеркало пилом,
Пам’ять ніжної забуттям.

Нехай речі спокійно живуть
Під глухою корою мовчання.

Ні вечірня зоря, ані рання,
Ні з далеких, ні з близьких доріг
На мій забутий поріг
Милого голосу не приведуть.

1932. З недрукованої книжки МЕДОБІР; передрук із газети “Час” (Фюрт, 1947-48).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“Нерозвійно нагусла над мокрим вікном…” - СВІДЗІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР