Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“І, посміхаючись, мов танув…”

І, посміхаючись, мов танув,
і перетворювавсь у рух.
І відкривав не вуха – рани,
аби поглибити свій слух.
І затверділе зверху тіло
зчищав, мов кору. Щоб відчуть,
як поторкає звечоріло
повітря сиза каламуть.
І слухав, розчинивши тіло,
як в серці промінь затверділий,
немов накільчений, росте.
Повітря зашерха густе…
Але вихоплюється слово
від захвату, що тобі знову
вертає свіжі почуття.
Кричиш: – Весна! – І світлим словом
промірюєш глибінь життя.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

“І, посміхаючись, мов танув…” - МОВЧАН ПАВЛО