“Візьмеш у жменю сонного насіння…”
Візьмеш жменю сонного насіння
І не пізнаєш власної руки, –
Най синій день, най у землі коріння,
Жіночий сміх і сонячні книжки!
Я не люблю самотнього зітхання –
Нащо давать далеким зорям світ?
Не долетить ні перша, ні остання
З моїх думок у невідомий світ.
Це ти така і тепла, і принадна,
І над тобою все гудуть дроти.
Розстеле ніч свої похмурі рядна,
І знову не одзеленієш ти.
Надії мрійні і смутне квиління
Загублено у передранній млі,
А гострозоре, мужнє покоління
Уже росте на молодій землі.
ПРОСТІР (вірші). Київ, “Слово”, 1925.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)Related posts:
- Як візьмеш у мене очі як візьмеш у мене очі сонцями дивитимусь як візьмеш милиці в мене побіжу світлом крізь всевіт постукаю в кожну зірку […]...
- “Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу…” Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу І станеш листувать стрічки тих скорбних дум, То, може, на душі […]...
- “Черничка-ніч запалить свічі…” Черничка-ніч запалить свічі весняних воскових беріз. Зимі подивиться у вічі, що повні сліз, останніх сліз. Розстеле зоряну хустину, розкрає чорний […]...
- “Душа людини – велемовна книга…” Душа людини – велемовна книга, Яку що більше пристрасно читай – То глибше радістю дзвінкою двигай І жни пізнань довершений […]...
- ПРОКЛАДАННЯ ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ Тягни дроти. Ступай в степи. Живого – цур! – не зачепи! Ступай в степи Сягнистим кроком І землю потом окропи, […]...
- “Морози вдарили тріскучі…” Морози вдарили тріскучі, Спинились ріки у плавбі. Повиті в ніжний іній, пущі Стоять сріблясто-голубі. Вночі гудуть, вітри гримучі, Дроти ридають […]...
- ПІЗНЯ ОСІНЬ Поля обвітрені і голі, Над ними – хмари і граки. Під вітром хиляться тополі, Останні гублячи листки. Вночі бере мороз […]...
- ГІМН ПЕРЕД СВІТАННЯМ Похмурі дні, суворі дні, що гіркотою налили пісні, тривожними питаннями лягають на уста, вкривають обрії, мов непрозора мла густа, примарами […]...
- ПАПОРОТЬ Мов скарб старий – цей місяць-білозір, Мов сни старі – ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська […]...
- ДОНЕЦЬКА НІЧ Квапливо поїзд десь прогримотів, Гудуть дроти надвищених напруг, І цвіркунами ніч дзвенить навкруг, І ти вслухаєшся у дивний цей мотив. […]...
- “ніби два крила на щоки…” ніби два крила на щоки ворон кинув молодий очі темні: за два кроки не побачиш сам себе запитаєш скільки років […]...
- “Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...
- До н. к. с Зранку в холодну могилу Ти жертвою часу лягла; Без жалю загублено силу… А в мене пак гадка жила: Що повівом […]...
- МАРКО ПЕКЕЛЬНИЙ …отож випросив я врешті у долі погляд Горгони і спершу – злодія скам’янив; все він крав: і золоті канделябри в […]...
- МАТІНКО Матінко моя старенька, Обличчя – поморщене яблучко, Волосся – бабине літо, Дай пригорунти тебе до душі, Я стану навколішки, щоб […]...
- ДОЛЯ Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні […]...
- “Не мчали хвилі над Москва-рікою…” Не мчали хвилі над Москва-рікою, – Точили душу сумніви юрмою. Не били хвилі в береги Дніпра, – На серце тиснула […]...
- РОМАНТИЗМ Над морем в хмарах марить чорна галич, ліричний місяць потопає в тінь. І дикі скелі й синя далечінь. Пливуть похмурі […]...
- КУРСЬКОМУ БРАТОВІ Борітеся – поборете! Т. Шевченко Волають гори, кровію политі, Підбиті зорі падають униз, В пахкі долини, зранені і зриті, Вдирається […]...
- ВОГНИКИ Мене далекі ваблять вогники В нічнім просторі степовім, І виникають мрійні здогади В палкім уявленні моїм. Мигають вогники загадкою. Хто […]...
- “Дуби похмурі й мовчазні…” Дуби похмурі й мовчазні, Берізки світлі і веселі І рясту першого пастелі У чорнолісій глушині – Усе таке святе мені, […]...
- ДІД УМЕР От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане і ранком не піде […]...
- В ЗАТІНКУ ЧУДА В затінку чуда, в світлі надії так і живемо. Веснам радієм. Рано встаємо – будні чи свята. В сінях у […]...
- ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...
- ТРОЯНДА ГІР (Мачу-Пічу) Була я гостею в Андах, В троянді, де сходить бог Сонця Над пелюстками верхів. Бриніла мені Вільканота На інструменті старому […]...
- ПРО БІДНІСТЬ 1 Від бідних – біда також, З бідними всюди біда. Чи в бідного кров бліда, Чи під колінами дрож?.. Як […]...
- ШЕВЧЕНКОВІ Гарно твоя кобза грає, Любий мій земляче: Вона голосно співає, Голосно і плаче. І сопілкою голосить, Бурею лютує, І чогось […]...
- Молитва Царям, всесвітнім шинкарям, І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли. Робочим головам, рукам На сій окраденій землі Свою ти […]...
- “Білокорі берези на тихій розмові із кленом…” Білокорі берези на тихій розмові із кленом: я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову! Дуб листи мені […]...
- “Перегорю…” Перегорю, Переболю. Усі недуги пересилю. І кров’ю окроплю свої надії перестиглі. На крем’яний Чумацький Шлях по сіль розвіяну полину. Збагну, […]...
- ПРО ЗЕМЛЮ Не полюбивши землю цю і хату, Не дайбо на землі цій доживати! Це – тратить час останній без пуття І […]...
- “До болю рідні краєвиди…” До болю рідні краєвиди, Красою випещений світ, Де задивлялася Рогніда На вересневий переліт. Кружляють птиці над могилами, Над рідним містом, […]...
- НІЧ НА ХОРТИЦІ Мережу срібну сипле Дніпрельстан В приборкане Славутне кипіння. Опівночі клубочиться туман, На Хортиці встають мені видіння… За частоколом збились курені. […]...
- ЗУПИНКА В КРЕМЕНЦІ Лесі. У місті, де ми побрались Те все було?.. Було. Ті ж обрії і гори, Забронзовіла осінь в тих лісах, […]...
- СУМ І РОЗВАГА Кобзо! Давно ми з тобою по світу блукаєм, Добре та й добре обоє сей світ лихий знаєм. Знаєм, яка тут […]...
- “І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...
- “Колись давно, в сумних біженських мандрах…” Колись давно, в сумних біженських мандрах, коли дитям я ледве вже брела, старі хатки в солом’яних скафандрах стояли в чорних […]...
- “І знову цілу ніч верзлося…” І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І […]...
- МОВЧАНКА Коли мовчать похмурі небеса І ходять люди, як німі, круг мене, Заговорити хочеться до пса, Почути хочеться виття скажене. Пізнати […]...
- “Виходимо усі. Такі як є…” Друзям дитинства і юності Виходимо усі. Такі як є, Якими на оцій землі зросли ми, Стежинки всі оббігавши малими, Задивлені […]...