Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДАЛЕКЕ-ДИТЯЧЕ

Вогнем смичка обпалено горшки,
в затишку срібному цвіркун снує кубельце,
на конях синіх ручі дітваки
до ставу йдуть – брязкотить відерце.
Вишнева спіль на глиняній стіні,
химерна тінь – то сутінь на коні.
А стукіт кутий! – в сіно загрібайся
або очима в небо розростайся.
Солодкі губи, бо солодкий страх
веде до згуби під відкритий дах.
Там срібна нитка, довга, шовкопрядна,
вже обвива… Я – кокон безпорадний.
Мохнаті ноги ходять там і тут,
рогів цапиних роговіє жмут,
а сіно, наче решето, діркасте:
із нього можна випасти й пропасти.
І подоросліть можна до світанку,
коли усе прозоріє, як склянка.


ДАЛЕКЕ-ДИТЯЧЕ - МОВЧАН ПАВЛО