Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Вона несе мені малиннику…”

Вона несе мені малиннику
і гасить ватри –

хто наврочив, мамо?

Лише її одну,

лише таку

я кличу обгорілими губами,

і руки простягаю на краю,
й шепочу: “Довга, мамо, ця морока”.
Та ватру,

нею згашену,

доп’ю

до дна.
Це п’ють здавен від злого ока.

Це п’ють із темним трунком заклинань,
та згубний трунок слова

доки в мозку

шипить – мов кинута у воду – грань.
Не здерти жару темного коросту.

Згоряють дрова у моїй печі,
і мама грань бере.
Не можна спати
при ватрі цій.
І страшно уночі,
як заганяє іскри в воду мати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Вона несе мені малиннику…” - ГЕРАСИМ'ЮК ВАСИЛЬ