ЛІТОПИС

Related posts:

1. Вібрації світла вібрації світла тераси сходи голуби Дафна офірує коси на вівтарі ніщо не мре і дещо з голубизни твоїх очей лявандою […]...
2. ТОЧИЛЬНИК Дядько з колесом жив – не тужив, Не висаджувався біля грубки: – Чи не треба гострити ножі І для хліба, […]...
3. Франческо Петрарка (1304-1374). На смерть Лаури СССХІІ Ні зоряних небес мандрівні хори, Ні вітрокрилі в морі байдаки, Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі […]...
4. “Заблукайом в сніги…” Заблукаймо в сніги, У навальні, у теплі, глибокі. Світ безмежний такий – І ми в ньому такі одинокі. Заблукаймо в […]...
5. Тиша тиша зів’яла довкола нас не відповість ніщо не відповість ніщо ні листок білого паперу ні доторк землі...
6. РОКИ Мої роки Дарабами відпливли у вічність Процокотіли копитами Гірської лошиці. Тільки мій дух Кружляє беркутом у синяві: У ньому горда […]...
7. ДИКІ ГРУШІ Дикі груші в лісах на Волині Повесні божевільно цвітуть. Там рої злотокрилі бджолині Медовину беруть і гудуть. А долиною сони […]...
8. ВІДДИХ На швидкість іншу – тліну інвентар, І джерело – вмить – простягає ложку Для спраглого, хоч той, – ледащо, – […]...
9. Є сфера iнтелекту i краси Є сфера iнтелекту i краси. Є своєрiдне емоцiйне поле, В якому споконвiчно рiвнi всi. Всi раси й нацiї. Там душi […]...
10. “Безслідно у світі ніщо не зникає…” Безслідно у світі ніщо не зникає?.. А як же з рікою, котра висихає, Із лугом розораним, з гаєм порубаним, З […]...
11. МІРИ ВИДОВЖЕНЬ Ніщо – ніде, лиш серце – лускокрилі, Які – ледь – біль, що – на всю прірву – зблисне, Ще […]...
12. “Неспокій мій в гармонії природи…” Неспокій мій в гармонії природи, Бо прагну з нею справжнього злиття. Нагадують мені квітневі води Дівоче гомінке серцебиття. Ще сонечко […]...
13. “Свобода й правда – горді дві колони…” Свобода й правда – горді дві колони, Що йдуть у наступ – війська на чолі! Така потуга, знявшись від землі, […]...
14. КОСИ І МЕЧІ Мовчать віки нужди і горя, і на музейнім кумачі з дідизни зблискують суворо сталеві коси і мечі. Вони схрестилися навіки, […]...
15. ДЕВ’ЯТИЙ ВАЛ Холодний шторм, холодна злоба, обвалами – холодний гул і моря лютого оздоба, – летить, дев’ятий карбункул, – що вдарить камінь, […]...
16. НІЧНИЙ НАПАД Перекинувся у небі місяць. Духи вже третину його з’їли. Та доволі ще спливає світла, Щоб пройти крізь пущі занімілі. Гах! […]...
17. “Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...
18. СЕЯТЕЛЯМ Сеятель знанья на ниву народную! Почву ты, что ли, находишь бесплодную, Худы ль твои семена? Робок ли сердцем ты? слаб […]...
19. “А я жив сотні років тому…” А я жив сотні років тому Та орав волелюбне роздолля Серед нетрів і пущ предковічних І любив, так любив Ярославну […]...
20. “Не плач, дитя моє кохане…” Не плач, дитя моє кохане: Привиддя злі – то тільки сни. Твоя печаль, як сніг, розтане Від перших подихів весни. […]...
21. НЕРВОВИЙ ПАСАЖИР Пасажир лягає спати й каже провідниці: – Збудіть мене на станції Глибокі Криниці. В мене нерви не в порядку, так […]...
22. “Хто в час пожежі край свій кине…” Хто в час пожежі край свій кине І, як боюн, в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін […]...
23. ГРИМИ, ГРИМИ, МОГУТНЯ ПІСНЕ! Грими, грими, могутня пісне, Як ті громи весняних бур. Хай знає панство ненависне, Що наша армія, як мур. Ми стали […]...
24. КОНЧИНА КІМЕРІЙЦІВ (За мітом) Ржуть тарпани у нестямі шаленій, Чуючи ніздрями битву близьку: З бурого сходу, як дикі олені, Скити в нестримному […]...
25. “Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...
26. “Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]...
27. “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
28. СОЛОМИНКА Якийсь вітер низький жене стебла соломи понад глибокі стежки, повні утоми. Повз ріку з кучерявим склом, повз човенці червоні, де […]...
29. “Святки, іменини, вистави…” Святки, іменини, вистави, Олеся солодкі рядки… О діти мої нелукаві, Мої нелукаві батьки! Упертий, з п’ятнадцяти років В неділю із […]...
30. ЧАС, ГОСПОДИ Час, Господи, на самоту й покору. Євген Мапанюк Я пам’ятаю Бажана старого, Він все частіше згадував про Бога І все […]...
31. МАТЕРИНСЬКА СЛЬОЗА З твоїх очей хтось викотив сльозу І далі, далі у печаль пекучу, Мов кулю світла по шляхах трясучих, Незримі руки […]...
32. БУКОЛІКА З ЄВШАНОМ З гір – з гостини – вертають вони, і лошиці несуть молодиць: у жінок під серцями сини, і лошата – […]...
33. ДИКІ ДУМИ Гой думи ж ви мої! Гой чорні ж ви мої, Та де вас подію? Украй Чорногори, украй золотої На шквару […]...
34. БУДИНОК Мов райдуга, що викута в гамарні, Уже нагнувсь над домом віадук, Але ще юрбами навколо ходить гук, Стає в стовпи […]...
35. ТРИ ВІДМІНИ Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui penètre mon cœur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, […]...
36. 2. як я чорта боявся коли мене посилали під вечір як я чорта боявся коли мене посилали під вечір набрати картоплі в пивниці: підставляв патичок або камінь щоб двері не […]...
37. БАЛЯДА ПРО АПОКАЛІПТИЧНОГО КОНЯ І. С. Таємно тліє Зловіща злуда: Трухлявий корінь, Вогонь з дупла. Він – незагнузданий – Здригнувсь, підвівся: Вулькани в сонце, […]...
38. Сутінок напинає сутінок напинає останній промінь на лук в душі дикі гуси об мури тюремні кличуть мовчазно наче б чули татуйовані кобри […]...
39. “На озера на глибокі…” На озера на глибокі залюбки виходить лебідь, а орел ширяє в небі, а орлу подружить сокіл. Із країн південно-синіх, із […]...
40. ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: – Я – подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні – ніхто з […]...