Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ТОЧИЛЬНИК

Дядько з колесом жив – не тужив,
Не висаджувався біля грубки:
– Чи не треба гострити ножі
І для хліба, і для м’ясорубки?

Іскри сипались з-під наждака,
Ніби хвіст у якої жар-птиці.
Доки діло робила рука,
Він розказував людям билиці.

Клав той дядько слова і ножі
На великі й маленькі кружала:
Щонайбільшим – звільнять від іржі,
А найменшим – наводити жала…

Я з тим дядьком покійним дружив,
Наточили билиць пів скрині…
Вже давно затупились ножі,
Гостре слово живе і понині.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ТОЧИЛЬНИК - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР