ДРУЗЯМ-РОВЕСНИКАМ - КАРПЕНКО МИКОЛА

Як стихла війна, молодого солдата
Звільнять не спішили в запас,
І подруги наші, найкращі дівчата,
Ще довго чекали на нас.

Ми їх обнімали важкими руками,
Вночі прокидались од снів…
Отак непомітно ми й стали батьками,
І власних діждались синів.

Отак і промчало у клопотах літо,
А весни згоріли в бою…
Уже й нашу чарку по вінця налито –
Так вип’ємо чарку свою!

Уже наша осінь в садах багряніє,
І родом, і плодом рясна.
І тільки у серці, у серці весніє, –
Бо нас обминула весна.

ДРУЗЯМ-РОВЕСНИКАМ