Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Голодне літо по війні…”

Голодне літо по війні.
Сідає сонце за горбами.
Як пам’ять про недавні дні
Село чорніє димарями.

Хати згоріли. Криниці
Стримлять у небо журавлями.
Жебрак із посохом в руці
Бреде з порожніми торбами.

Услід йому валують пси.
Удови, сироти й каліки
Відводять погляд: що даси
І чим зарадиш чоловіку?

І все-таки хто мав – давав
Сухар останній, картоплину.
Узваром діда напував,
Ніс огірок чи цибулину.

Старий усе побожно брав,
І далі йшов, і десь у полі,
Зітхнувши, стомлено сідав
На сизі трави охололі.

Над ним займалася зоря,
Туман сріблясто колихався.
І чорний кусень сухаря
Медовим пряником здавався.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


“Голодне літо по війні…” - ЛУКІВ МИКОЛА