Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЛЬВІВ

Коли, здавивши темні коромоли
Бутних бояр, Данило гордочолий
На красну гору каменя поклав:
“Тут буде кріпость, – мовив, – щоб конклав
Не смів ляхів наводити з імлави”.
Текли віки, і правої держави
Вгорі витав золототілий лев.
Навруг ворожий розростався рев
І “ожел бяли” їживсь безустанно, –
Наш дух не здавсь, бо вірив, що постане,
Зросте з Вітовського повстаньких днів
Фортеця чину – український Львів.

1953

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ЛЬВІВ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)