Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



КАРМАЛЮК IV

Засапавсь міх в червоному багатті,
Одгупав молот, дзенькаючи, стих.
Ввійшов Устим в чумарці рудуватій,
В потертій шапці, в чоботях простих.

У лісі жив і ночував на кручі,
Рушниця з ним панам носила ляк,
А продирався крізь терни колючі,
То покалічив руки як-не-як.

Щоку роздер десь об сучок дубовий.
Але к чому тепер ота краса?
Ставний, широкоплечий, чорнобровий,
Та в синіх очах полум’я згаса.

– Здорові будьте, ковалі хороші! –
Хотів гукнуть, як тому кілька днів,
Коли під чорним дубом гомонів,
На всю голоту поділивши гроші.

Та не гукнув, багнетів сталь відлита
Сягнула вбік, – прямуй і не зверни!
А слабодухий чоловік Микита
Уже ладнав на ноги кайдани.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

КАРМАЛЮК IV - МАЛИШКО АНДРІЙ