НА ФЕРМІ ФЕДОРА ДОВГАНЮКА ПІД ЕДМОНТОНОМ. Замальовка з натури
Неважна обстановка атмосферна.
Дощі заполонили, хай їм грець.
Заїхали до земляка на ферму,
По-нашому б сказати, хутірець.
Є ферми бідні й ферми богатирі.
Йому ж цю землю батько заповів,
А ще лишив магнітоплівку віршів,
Які складав, а записать не вмів.
Як виглянув з-за хмари бог Ярило
(Чи, може, інші в них які боги?),
Тоді борщу нам Текля наварила
Й вареників, що звуться пироги.
Коло стола бесідуємо стиха,
Вона, і він, і мила дітвора…
Коли б ще син із города приїхав,
То на живих поміг би, бо пора.
В обійсті кури та собака лайка.
Кувікають кирпаті по сажах.
І дуже шепелявить балалайка
У Федора в натруджених руках.
По тому нам показував хазяйство:
Комбайна, плуга, класний реманент.
Розсудливий, спокійний, без зазнайства,
Цінує трудовий свій кожен цент…
На кілька миль – самотність і безлюддя,
На кілька миль – долини і горби.
По офісах сидять недремні судді,
А ти роби, роби, роби…
Ревуть житейські шторми без упину.
Що завтра жде, не знаєш наперед,
І Довганюк годує цю країну,
Та вже тепер не Федір він, а Фред.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)