Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


“Не вистачає березню весни…”

Не вистачає березню весни,
хоч долам чорним сняться світлі сни,
а чорториям – води срібнотілі,
та лютий ще тримає в чорнім тілі!

О березню!
Згадай своє й візьми!
Втомився я від чорної зими.
Під чорнотою, що гальмує кроки,
лежать сніги, невидимі для ока.

Тому й тремтить від холоду рука,
тому й душа, стриножена й важка,
вроста, як чорний степ, у чорну тишу
й по чорному снігами страхів пише.

“Не вистачає березню весни…” - БАЗИЛЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР