Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЗВИЧАЙ

Суворий, віками освячений звичай:
Найближчий з родини, тамуючи відчай
І сльози утерши на скорбнім обличчі,
“Простіть йому, люди” повторює тричі.

І тричі громада в одвід промовляє:
“Не ми, а Господь милостивий прощає”.
І дивляться люди на горбик могили,
Немовби у чомусь усі завинили.

…Висаджують кущ молодої калини –
І все, і немає на світі людини.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ЗВИЧАЙ - ЛУКІВ МИКОЛА