У СУБОТОВІ
Немає на світі могили Богдана,
І нікуди класти гірлянди і квіти.
У батька не вдались Богданові діти,
І пам’ять болить, як роз’ятрена рана.
(3 votes, average: 4,67 out of 5)Related posts:
- “Я приходжу у гості…” Я приходжу у гості До старезного дерева ! розмовляю Як з прадідом – Доброго вечора, прадіду! Як ваше здоров’ячко? Чи […]...
- “Стоїть в селі Суботові…” Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром […]...
- У ПЛЯШЕВІЙ Під містечком Берестечком Глибокі могили. Тут ляхи і козаченьки Вічним сном спочили. Понад ними підвелися Буйні трави й квіти, І […]...
- “Батько рідко співав, говорив небагато…” Батько рідко співав, говорив небагато, Спочивав од роботи хіба що на свято. Ми нелегко жили, часом хліба не мали, Та […]...
- ЖУРАВЛИНИЙ ХРЕСТ Як рана в душі – Журавлів відліт. Це хрест на померлому літі. Померла людина – Втрачений світ. Кохання – Це […]...
- “От і упали сніги…” От і упали сніги, От і настали морози, От і бракує снаги Ждати на кращі прогнози. Холодно. Тоскно. Зима. Вітер […]...
- “Жінки і квіти. Квіти і жінки…” Жінки і квіти. Квіти і жінки. Ідуть-минають і роки, й віки, Але в минулі й нинішні часи Над їх красу […]...
- “На битій дорозі підкова лежить…” На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. […]...
- НА ЗАХИСТ ДЕРЕВА Щемить в душі та зрубана сосниця, кигиче їй бездомна синя птиця, прив’ялий запах вітру не втіша: болить душа! Сльоза не […]...
- ДОЩ Був дощ як сміх Сміялись синьо ринви. Був дощ як сміх. Був синьо-сизий ритм. А потім стихло. Тихо так світилось. […]...
- “Думи мої, думи мої…” Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В […]...
- ХМАРИ Куди ви і звідки, хмари, І що вас в дорогу кличе? Немає для вас притулку, Спочинку для вас немає. Пливете, […]...
- “Торкну рукою павутину…” Торкну рукою павутину і не порву – нехай пливе… Що в світі білому покину, а що мене переживе?.. Таж певне: […]...
- ЗВИЧАЙ Суворий, віками освячений звичай: Найближчий з родини, тамуючи відчай І сльози утерши на скорбнім обличчі, “Простіть йому, люди” повторює тричі. […]...
- ГУЦЛЬСЬКІЙ МАТЕРІ БОЖІЙ Ясні верети простели На царині, густі зарінки, Щоб квіти, як ітимеш дзвінко, Були тобі за постоли. Ось для Ісуса пиріжки! […]...
- “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
- “Півонії й маки уже відцвіли…” Півонії й маки уже відцвіли, Бузок доцвітає. Весна проминула не знати й коли: Була – і немає. За вікнами море […]...
- СИМФОНІЯ НОЧІ І Я притаївсь… я пітьму не збуджу Необережним рухом… Бентежних дум намистечко нижу І в царстві сну Мовчання таїну Ловлю […]...
- “Є день такий, коли нема печалі…” Є день такий, коли нема печалі, Нема турбот, а є вітри і море, І кораблі, припнуті до причалів, І небо […]...
- “Глузуйте, кпіть над рідною землею…” Глузуйте, кпіть над рідною землею, Вкривайте склом і терном нашу путь, Вбивайте нас байдужістю своєю, – Презирством діти вас уб’ють. […]...
- ХВОРІЄ МІЙ НАРОД Тут не поможе ні настій ромашки, Ані міцний відвар із спориша… Хворіє мій народ. Давно і тяжко. Болить йому покручена […]...
- СТИХ IV Душе вбога! Кинь нікчемну Житейську страсть, а глянь в таємну Безодню сльоз! Барвінок, мирт і лавр пахучий – Усьо колись […]...
- УРИВОК РОЗМОВИ – Болить у грудях щось мені, Болить… – А як же ти хотів, Щоб так, безслідно, Проходило повз тебе Все, […]...
- ВИГАДКА Аж не віриться… Людоньки! Царство природи! Запахущі гаї, і луги, й солов’ї, І нелякані трави, й неторкані води… І сліди […]...
- “За що ти в мене стріляв…” – За що ти в мене стріляв? Вовк мене запитав. – Рана у горлі ятрилась, По морді сльоза котилась. – […]...
- “До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...
- БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ – Як вам, сестро, тут на самоті З чоловіком, що в горілці тоне? Він приніс не щастя – горе чорне, […]...
- МИ З МАТІР’Ю ВЕРТАЄМО В СЕЛО. Уривок з поеми “Заклинання вогню” …Ми з матір’ю вертаємо в село З невдалої утечі від тевтона: Полуторка із нашої колони Осіла на підстрелене крило. Від […]...
- ВИПАДОК НА СМОЛЕНСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ Коли валун гранітний возлягав На місце Кобзаревої могили, Над ним тривожно голуб закружляв, І з подиву присутні заніміли. Скорботні квіти, […]...
- Розрита могила Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? Чи ти рано до схід сонця […]...
- “Берестечко по Чорнобиль наше…” Берестечко по Чорнобиль наше, Хто б там що і де б що не казав, Ні держави, ні брата на пашу, […]...
- ВИ Не вірте, що ви людина звичайна, Неправда! Є могутніші й сильніші? Так. Є розумніші і добріші? Напевне. І все-таки Не […]...
- “Рости, мій сину…” Рости, мій сину, я тебе навчу стару косу мантачити і вдосвіта з росою зорі класти у покіс. Мій сину, знай […]...
- ІНІЙ У дерев сьогодні срібне свято: Сонце, синь, січнева сивина. Цілий сад прийшов колядувати До вікна. А вікно вмуроване у іній, […]...
- ЯБЛУНЯ НА ГОРІ Над кручею, за садом, на горі Розквітла яблуня. Іди, тебе немає. Здалека злото котять дзвонарі, І вітер тихо квіти коливає. […]...
- І. “Порозпліталися гірлянди…” Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну Піду всесвітом […]...
- Знову лежу Знову лежу серед сонних ромашок, Поглядом птиць проводжаю І на тополі два імені наших Понад собою шукаю. Ось вони – […]...
- АПОЛОГІЯ БОЛЮ Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є […]...
- ЧТО ЕСТЬ МНЪ И ТЕБЪ, ЖЕНО? (Іоанна, гл ІІ, ст. 4) Дорогому землякові Зінченкові О, як тебе, Спасе, у тім слові бачу! О, як твоє серце моїм серцем чую! Читаю завіт […]...
- КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ Козацькі могили. Загрузлі хрести по плечі у землю просохлу. Віки надягнули на камінь простий папахи зеленого моху. Що сниться вам, […]...