СПОГАД ПРО СУМГАЇТ

Related posts:

1. “Не ховаю у пам’ять нічого…” Не ховаю у пам’ять нічого, перед нею ні з чим не таюсь: я боюся дитинства свойого, я гіркої сльозини боюсь. […]...
2. СПОГАД СТАРОГО ГВАРДІЙЦЯ Моя гармата била точно в ціль, і там, де чорно плавилося небо, мій вірний друг у смертному кільці коригував з […]...
3. СПОГАД Сумне осіннє сіре пополуднє Нагадує мені одну хвилину З давно минулих молодечих літ… На небі хмари висіли ліниві, Ліси, повиті […]...
4. “Останній день осінній догорів…” Останній день осінній догорів, І, ніби од пригаслого багаття, Сріблястий попіл землю всю укрив, А в не небі плава диму […]...
5. “Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...
6. “За Атабаскою намети білі…” За Атабаскою наметі білі – Мов каравели стали до стерна. Жаркішим жаром після заметілі Горить-горить рясна горобина. І я вітаю […]...
7. ДІТИ Вночі почувся крик: “Горить! Горить!” На поклик вибігли батьки і діти. Батьки спинились. То сусід горить. А до вогню помчали […]...
8. “В осінній печалі – своя відрада…” В осінній печалі – своя відрада, В осінньому щасті – своя журба. Горить над ставом, немов лампада, Золотиста стара верба. […]...
9. Grave У ліхтарні всесвітнього міста ростуть голоси золоті й злотогорлі а далеко отам на горі соло вечора наших літ – голос […]...
10. СПОГАД ПРО 60-ТІ Блукаю босим по росі, Ловлю у річці карасів, Серед квіток, поміж зела П’ю воду прямо з джерела, Дивлюсь кіно, читаю […]...
11. СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...
12. “Коли сльотить негода за вікном…” Коли сльотить негода за вікном, Люблю при світлі лампи за столом, Міцного чаю випивши з малиною, За книжкою засісти старовинною. […]...
13. СПОГАД ПРО СЕРПЕНЬ Літо поволі до осені йшло, Сонце уже не палило, а гріло, Мирно лежало в долині село, Море штормами іще не […]...
14. ОСІНЬ 1 Густі тумани землю облягли, І голубі простори посивіли. Сади й ліси до решти облетіли Хтозна-коли. Ще вчора в пишних […]...
15. ГОРОБИНА Горить горобина. А я згоряю. Лише тому горить горобина. Прозорим соком склянку наливаю, А сил не маю випити до дна. […]...
16. СОЛОВЕЙКО І Його ніколи на полі не чути, А сад щодня мов чарами сповняє. Про те одно й живе, щоб бути […]...
17. “Біля пригаслого багаття…” Біля пригаслого багаття Посеред лугу уночі Згадалось раптом біле плаття І поцілунки при свічі. Незнана сила воскресила На мить якусь […]...
18. ФАУСТ Здров мій чорте, славний Тресмагістре, Я не боюся витівок твоїх; З душі моєї вилітають іскри, Як з вогнища. Ти не […]...
19. ЛІТО У ГІНЦЯХ Неблизько до Лубен, до Києва далеко Лежить собі село на Удаї-ріці. Отам було мені і затишно, і легко, Спасибі вам […]...
20. СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом […]...
21. МАЛЬВА В Єгипті, над Червоним морем, Між кактусами, на піску Вона стоїть із цвітом хворим, Здоровий цвіт – у сповитку. Я […]...
22. СПОГАД Це, певно, старість все частіше мене в минуле порива… Світанку тополина тиша Й молитви матері слова. Хвилююче й незрозуміле оте: […]...
23. СПОГАД Віддаленість, спогад, зелена гілка, кинута рукою. І мов шовкова квітка. У спогаді тверде її стебло. А квітка – мить, до […]...
24. СПОГАД Навіщо ти у пам’яті долоней, навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, розріджене повітря кожен вечір? […]...
25. Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої. Розкрив я до […]...
26. СПОГАД ПРО СВІТЯЗЬ Цей всесвіт – озеро, а світ у ньому – острів. А доокола всесвіту – боги. Творили просто, спочиваєм остро, І […]...
27. ТІЛЬКИ СПОГАД Він: – Було це так давно, що й родимок на тілі я вже би не згадав: сузір’я їх сумні ще […]...
28. МАСЮТКО (Спогад) У тридцять сьомому, у Запоріжжі, Зустрілись ми на вулиці Жуківській, Коли виходили з педінституту І дзенькотів, рушаючи, трамвай. Запам’ятав я […]...
29. ПІД НОВОРІЧНУ НІЧ (Спогад) Сіллю снігів осіда каламуть піднебесна, зменшилась в зрості постать самотня в степу. Ворон крилом прагне білість снігів перекреслить, чорно маха […]...
30. СПОГАД ПРО ВІЙНУ Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про […]...
31. ВОГОНЬ (“Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує…”) Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує, по вигинах своїх він настрій мій формує: сюди-туди хить-хить, назад-вперед-угору, горить душа, горить, і […]...
32. “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
33. 1. Ніжний спогад, або Ива-маржина Рутка в зеленім, хата в покрівлі, в синім – ожина, ива-маржина стоїть в надвечірнім, ива-маржина. Хату в покрівлі дощик покриє, […]...
34. СПОГАД ПРО ЛІТО В СУРЖІ Вкопали молодої бараболі, Вкришили кропу у зелений борщ… І зустрічались радо при застоллі Із юним громом ряснолистий дощ. Бджола сиділа […]...
35. “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
36. У ЛІСІ ОПІВНОЧІ У лісі опівночі спали дерева. Опівночі в лісі горіло багаття. Не спало кохання моє червневе, Кохання болюче, немов прокляття. Земля […]...
37. НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ, хитнусь, і йду безбач, й себе веду… Кішки втікають на розлунний дуб. Шлях креше […]...
38. “Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану…” Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А […]...
39. СТАРЕ МІСТО Тумани, тумани над містом пливуть, Як хвилі гойдаються сонні… І клаптями тануть, і лавою йдуть Такі монотонні… Завис олив’яний, імлистий […]...
40. МІСЯЦЬ Несонним сонечко ти, зіронько мутная! Як твій дрижачий світ далеко сумно сяє! Твій блідий лик прогнати ніч не має власті, […]...