РОЖА
Н. С. Варзину
Дівочка мила, гарна, вродлива,
Добра з душі, з серця жалослива
Прийшла додому, сіла в порога:
– Ой, мати-неню, помоли Бога!
Болить головка, болить серденько;
Прощай, кохана, прощай рідненька!
Вмерла дівчина, вмерла вродлива,
Ревно рида мати нещаслива.
Кладуть дівчину у домовину;
Зарили дівку в сиру могилу.
На тій могилі виросла рожа;
Гарна, рум’яна, на дівку схожа.
На рожі тонка, гнучка билина –
Єсть то легенький стан у дівчини!
На рожі шпильки, шпильки колючі –
Єсть то дівоцькі очиці жгучі!
Стали на рожі червоні пупки,
На рожі пупки – дівчачі губки!
На рожі золоте животиннячко –
Єсть то дівчаче чисте сердечко!
Рожою вітер стиха колише –
Єсть то дівчина з могили дише!
На рожу впала ранком роса,
На рожі роса – дівчача сльоза!
Вся рож ова краса – дівчача душа;
З раю прилітає, світ навіщає.
– Ой, мати-неню, рідна моя!
Почуй на мене, я донька твоя!
Всі веселяться в царстві у Бога –
Я за тобою плачу, небога!
(3 votes, average: 2,33 out of 5)