ВТОМА
Це свято занадто затяглося.
Треба вирушати,
але не проб’єшся крізь пелюстковий дощ.
Все стомилося
від оркестрових маршів
і прагне тиші.
Стомлено дзвенять келихи.
Листя шелестить злякано.
І тільки небо вдяглеся в жалобу,
пам’ятаючи
про розіп’ятих у хресті.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)
Related posts:
- ВТОМА Це свято занадто затяглося. Треба вирушати, Але не проб’єшся Крізь пелюстковий дощ. Все стомилося Від оркестрових маршів І прагне тиші. […]...
- Це дуплаве свято генералів це дуплаве свято генералів нині тут забава навпаки голови на плечах догорають ніби розцяцьковані свічки падають посоловілі звізди в келихи […]...
- ДИВО Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. […]...
- “Нехай обдурений я сном…” Нехай обдурений я сном, Нехай осміянний без жалю, Нехай замість весни і раю Осінній місяць за вікном, – Нехай! але […]...
- ВТОМА Не криюся: життя мене стомило, Бо знає втому навіть мідний дзвін, Що також скаржиться: якби не било – Безмежно довго […]...
- 10. ВТОМА Ліг Рябко, нервово диха. Двір порожній… в хаті тихо. Став хлопчак, замовк. Певне, всі на полі зранку: Квочка сіла біля […]...
- ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ Мов келихи, повні вогню золотого, Палають дуби в голубій далині. Не ремствуй, надіє! Стелися, дорого! Стояння скарбів пораховано дні. Вони […]...
- ПРАГНЕННЯ Чудний кентавр із головою бога І тулубом могутнього коня На небо вибіг і жене якомога. Куди жене? Не знає. Навмання. […]...
- “Вітер відкотиться каменем чи кураєм…” Вітер відкотиться каменем чи кураєм, чорним лиманом сповзе, вигинаючись, хвиля. У бур’янах заспіває, присипана пилом, польна сирена, убита натільним ножем. […]...
- “Послав я в небо свою молитву…” Послав я в небо свою молитву: О боже, боже, спини ти кров. Спини ти зваду, подай пораду, Поглянь на діти, […]...
- “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
- УЗОРОМ ТАНКА І Перед Кіото Серце співає знову. Обабіч доріг Навстріч – херсонські степи! Тільки написи інші. ІІ Рине ріка вниз. Пагода […]...
- СЛОВО Настали ночі темні і глибокі, і в тиші вогкій туляться сади. Спадають німо в течію води і листя, і зірки […]...
- ДО СТАРОГО ДУБА Остались шашелі : гризуть, Жеруть і тлять старого дуба… А од коріння тихо, любо Поваленому дереву смерть не загляне у […]...
- “Заворожили ворони світанок…” Заворожили в орони світанок – не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, в траві лежить […]...
- “Коли відлунює твій кожен крок…” Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі […]...
- “Падає листя…” Падає листя – дні облітають з вічності. Падає листя на лиця – поморщене листя… Крутиться наша земля – віхола в […]...
- СЬОГОДНІ 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – […]...
- РОЗУМІННЯ Мене п’янить природа, як вино, пробуджує в свідомості прадавнє. …бо квітка ця – сльоза, яку давно зронила на валу княгиня […]...
- 8. З’ява восьма: “Гербарійний Геракл” Не хочу в мотилі себе я впізнавати, що б’юсь і я в вікно – це надто очевидно: гербарійний Геракл… Ох, […]...
- “Жабиний хор не дасть собі спокою…” Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять – гудуть: Не комишем вони, не осокою, – Позаростали струнами, […]...
- ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? – Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана […]...
- НА ЦВИНТАРІ Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, вороння на ріллі. Там – […]...
- ОСІНЬ Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде […]...
- ОСІННЄ Облітає листя, пане-брате. Хоч стріляй – останнє опада… Вітер дошматовує плакати Та вчорашні гасли заміта. Цідить мжичка їдко і занудно, […]...
- “Цей листопад… Шалений листопад…” Цей листопад… Шалений листопад, Що сухозолотом в очі завірюшить, А легіт листя лоскітно ворушить, І пурха листя зграйками пташат. Пригадуєш?.. […]...
- “Ти снивсь колись прапращуру мойому…” Ти снивсь колись прапращуру мойому… Перлина сліз, чи стріли, чи вино,- Та напував ти печеніга злого В своїх степах таким […]...
- “Це повітря – вино з льоднику…” Це повітря – вино з льоднику, Що було закорковане роки. Так дзвенять у морозному кроки, Мов по мідному йдеш хіднику. […]...
- БІЛЯ ВОГНЮ Біля вогню, опівночі, у полі – Високі зорі, думи урочисті – Сидять собі, вечеряють поволі В тісному колі друзі-трактористи. Постав […]...
- “Правобіч гляну та й побачу…” Правобіч гляну та й побачу, як тонкосльозо скрипка плаче над згаслим соняхом в степу і як ступає тінь незряча за […]...
- “Страшно в горах вночі в самоті хати…” Страшно в горах в самоті хати. Небо чорне, низьке випив вічі. Час біжить, час бринить, час сплива в вічність. Тіло […]...
- СІЛЬСЬКИЙ СОНЕТ (З зимових спогадів про літо) Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу […]...
- “За вишкою, що на каплицю схожа…” За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає. Палає небо – наче думка Божа Поза паркан колючий заглядає. […]...
- “Плаче небо, вкрите хмарами…” Плаче небо, вкрите хмарами, Що над нами восени Без кінця пливуть отарами Із сумної сторони. Темний гай додолу хилиться, Буйне […]...
- Добре слухати добре слухати твій голос тише! лишити в душі відчинені двері для твоїх кроків коли зіниць розквітлі келихи наливаються вечором наче […]...
- ТИША Підвів мене Господь-Бог до великої тиші й спитав: що ти можеш на ній написати? Я сказав, що хотів би написати […]...
- “Зелена плоть садів, осяяних плодами…” Зелена плоть садів, осяяних плодами. Зелена плоть трави по берегах річок. Блакитна плоть небес, що світяться над нами. Рожева плоть […]...
- ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
- “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
- “Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло…” Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло, Бичів йому мало, і мало нещасть, щоб смирити, Все прагне безоглядно стрічні жінки […]...