“Ти снивсь колись прапращуру мойому…”

Related posts:

1. НАПРОВЕСНІ He дивуйтесь, що квітом прекрасним Розцвілася дівчина несміла. – Так під промінням сонечка ясним Розцвітає первісточка біла. Не дивуйтесь, що […]...
2. “Ми вкупочці колись росли…” Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. […]...
3. БЕЗ КАЯТТЯ Духовна суть – не шаровари модні, Не звичка, що з роками промина. Я – той, що був, і той. що […]...
4. ОЛЕГОВІ ЛИСЯКОВІ (напис на книжці) Настане той день неневзначай Із ночі і темноти. У ряди за стрілецький звичай Стануть такі, як і […]...
5. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
6. “Колись і ми впадемо під хрести…” Колись і ми впадемо під хрести… Але допоки це життя нести – Люби його у проявах усіх, Люби ці сльози […]...
7. “Колись ви, мабуть, були красивою…” Колись ви, мабуть, були красивою… Вибачте, жінко, скільки вам років? У вас були очі, як небо, сині І легкі, як […]...
8. ФРАНКО. 1916 це небо ніби гиргалиця з рук розлазиться в потріскані судини а ми його збирали і садили на полі брані свій […]...
9. ВОЇНСЬКИЙ РОМАНС Блажен, хто серденьком тихеньким щиро любить. Блаженший той, хто світ розсудком возлюбив, – Хто в серці почуття героївські голубить І […]...
10. МОНАХ І СМЕРТЬ Монах: Смерть – мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти – мій хід. Все, […]...
11. “Підступається захват до губ, як вода…” Підступається захват до губ, як вода, вилітає вільхівкою вигук з гнізда. Відлітаючи, тане. Хитальне крило нагортає хвилясто на обрій тепло. […]...
12. “Потіхи серце прагне…” Потіхи серце прагне; Тоді – відлучуй біль; Тоді – мала відрада Притишує журбу. Тоді – вдавайся спати, Тоді в урочий […]...
13. “Багато акордів на струнах моїх…” Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю […]...
14. ЛІТЕРИ Я пам’ятник собі поставив нетривалий – Не з міді гордої, не з мармурових брил, Скупі слова мої, що на папері […]...
15. Колись колись у хрестоносні дні ми йшли на Голготу навколішках і тернина нам правила за лаври тепер танцюємо на паркеті сердиті […]...
16. РОЗБИТЕ ЛЕТОВИЩЕ Колись вони життя і смерть носили І роздавали трударям землі, А нині задрімали, вже без сили, Охмарювані кораблі. Їм не […]...
17. “Колись-то ще, во время оно…” Колись-то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись, пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить. […]...
18. САМОТНІСТЬ Свого життя страшні закови Ділити щастя – всі готові, ось тільки – хто поділить сум. Один я тут, керманич волі, […]...
19. “Колись ти славив мудрий Баальбек…” Пам’яті М. Зерова Колись ти славив мудрий Баальбек, Звеличнику надхненний Аристарха. Дзвенить і досі та антична скарга Серед модерних скитів […]...
20. “Недивлячись на те, що я сказав колись…” Недивлячись на те, що я сказав колись, на світі ще не все зі мною відбулося. О, видубицький отче, за мене […]...
21. “Колись ми тут любов’ю пломеніли…” Колись ми тут любов’ю пломеніли І шепотіли: лиш не розлюби! Гаїв поважних стомлені дуби Про щось тоді таємне шепотіли. І […]...
22. “Колись-то радив Казанові…” Колись-то радив Казанові Чи Дон Жуанові (якщо не так): “До пань жадливих будь, як той мастак, Зокрема, в кого лиця […]...
23. “Я тут колись ганяв м’яча на площі…” Я тут колись ганяв м’яча на площі, Якщо не в будні, то в неділні дні. Тепер вибоїн горбики брудні Й […]...
24. N. N. (“Така, як ти, колись лілея…”) N. N. Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, […]...
25. Так вітражі кохаються – колись так вітражі кохаються – колись вуста закрию виторгую очі і теплий погляд снігу на обочі як мізансцена викотиться вниз так […]...
26. “Колись дурною головою…” Колись дурною головою Я думав: “Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить? Людей і господа хвалить? В багні колодою […]...
27. “Лився спів колись у мене…” Лився спів колись у мене, А тепер я сльози ллю… Про журбу мою співати Доручив я солов’ю. Все втонуло в […]...
28. “Колись давно тобою марив…” Колись давно тобою марив, та розлюбилися чомусь твоїх очей тумани карі і охололии попіл уст… А в згадці, радістю повитій, […]...
29. ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА! Дорікає дід онуці: – Дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: […]...
30. Може колись у Крилосі може колись у Крилосі що в чільці сонця шумів прибоєм парчі зелених лісів на горбах та галицьких піль у глибоких […]...
31. “Друже, були Ви колись…” Друже, були Ви колиось Над озером Гарда в бурю? Чи об’явилися Вам Доломіти в світанковім сяйві, Схожі на хризоліт? Чи […]...
32. “КАЗАЛА МАТИ КОЛИСЬ-ТО…” Казала мати колись-то: “Як на світ привела тебе, сину, гляділа в твою колиску ніч передрозяно-синя. І у вікна – навстіж […]...
33. Тому, хто запізнився Пробитись до полюса Ціною життя Крізь стужу, мороз, крізь ніч, Крізь Еребус і Террор І, зібравши останні сили, Переконатися, Що […]...
34. “Колись отут були луги…” Колись отут були луги, Буяли трави навкруги І денно, й нощно серед трав Стрибун-цвіркун сюрчав. Про що сюрчав? Якби я […]...
35. “Я блукав колись по ріднім краю…” Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім надолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину […]...
36. “Колись про любощі гарячі я мечтав…” Колись про любощі гарячі я мечтав, Про пишні кучері, про мирти та резеди, Про медові уста і про гіркі беседи, […]...
37. ПЕЧОРІН Здається: не на світі грішнім, що нам судився на роду, гостюємо… Тому так спішно його втрачаємо… Ні дум, ні звершень, […]...
38. “Колись давно, в сумних біженських мандрах…” Колись давно, в сумних біженських мандрах, коли дитям я ледве вже брела, старі хатки в солом’яних скафандрах стояли в чорних […]...
39. РАНКОВЕ СОНЦЕ Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не […]...
40. “Не раз, бувало, думав я про смерть…” Не раз, бувало думав я про смерть, Не про страшне і непідкупне жниво, І не про те, як мовиться правдиво, […]...