Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Так вітражі кохаються – колись

так вітражі кохаються – колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз

так з пастки п’ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни

так виживаю мила – озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стодолу
тоненький і обскубаний як тінь

мовчу тебе люблю тебе терплю
тебе в собі як білу рибу в плавнях
а дні стікають знуджено і плавно
вистежуючи кроплену смолу

чи дочекаюсь – день на вітражах
розмазаний розгублений розбитий
любити сад любити світ любити
а тільки сонця стомленого жаль

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


Так вітражі кохаються – колись - АНДРУСЯК ІВАН