Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ДО СТАРОГО ДУБА

Остались шашелі : гризуть,
Жеруть і тлять старого дуба…
А од коріння тихо, любо

Поваленому дереву смерть не загляне у вічі.
Хоч і стовбур зогниє, і листя зів’яне,
та глибоко в чорноземі живе коріння –
і в голубім часі завесніє зеленим волоссям.

На місце старого дерева виросте молодий ліс.
Розп’ятими пальцями вріжеться у небо й
викарбує рясну правду на його лиці –
смерть клітини не покладе тиші на повіки дуба.


ДО СТАРОГО ДУБА - МАРІЯ РЕВАКОВИЧ